Українські дрони б'ють по нафтовій інфраструктурі Росії, у країні черги на заправках, а Зеленський говорить про завершення війни з «позиції сили». Чи стануть ці труднощі початком краху режиму — чи Росія 2026 року принципово інша, ніж СРСР 1991-го?
Автор їздить до Росії щорічно з 2022 року. У 2022-му там переважали виживання й адаптація: до санкцій, до нової реальності. Потім кілька років відносної стабілізації й оптимізму. Але вже до 2026 року пішов спад, ще до нинішнього паливного дефіциту.
Що відбувається з економікою
Російська економіка працює на повну. Військові витрати недоторканні, тому стримувати інфляцію й зводити бюджет можна лише за рахунок цивільного сектору: через високі відсоткові ставки й підвищені податки. У січні 2026 року ПДВ зріс з 20% до 22%, збори з малого і середнього бізнесу — теж угору.
На Петербурзькому міжнародному економічному форумі в червні прозвучало відверто: важкі часи, ймовірно, тривають ще щонайменше три роки. Питання — чи переростуть ці труднощі в масові протести й розкол всередині еліт.
Чому аналогія з СРСР не працює
Радянський Союз розпався за Горбачова, який децентралізував економічне управління й запровадив часткову демократизацію. Саме ці реформи зруйнували планову систему й дали опозиції — Борису Єльцину зокрема — публічну трибуну.
Путін навчився на тому досвіді. З 2000 року він послідовно зміцнює авторитаризм: ослабив демократичні інститути, встановив контроль над медіа, маргіналізував і знищив опонентів — Олексій Навальний найвідоміший приклад. Великий бізнес теж приборкано: у 2003 році найбагатший росіянин Михайло Ходорковський отримав тюремний строк за «ухилення від сплати податків», а його нафтова компанія ЮКОС перейшла під контроль держави.
З повномасштабним вторгненням у 2022 році контроль лише посилився. Несанкціонована опозиція або за ґратами, або в еміграції. Бізнес-еліта прив'язана до Москви: санкції змусили багатьох повернутися із Заходу. Силовики, оборонно-промисловий комплекс і армія зацікавлені у стабільності режиму.
Черги на заправках — перша реальна криза, яка торкнулася більшості росіян з початку війни. Але це не той масштаб, що руйнував СРСР: повсякденне життя в більшості регіонів Росії за чотири роки майже не змінилося.
Простір для маневру у Кремля є
Відсоткова ставка вже знизилася з 21% у 2024 році до 14,25% у червні. Рубль можна девальвувати для збільшення доходів від експорту енергоносіїв. Ситуативне полегшення принесли й вищі нафтові доходи на тлі іранського конфлікту. Економічний тиск є, але не такий, щоб змусити Кремль змінити курс.
Стан на фронті й підтримка України
На фронті у України справи йдуть краще — але економіка тримається лише на західній підтримці. США за Дональда Трампа у 2025 році припинили фінансування; Євросоюз взяв на себе тягар і погодився виділити €90 млрд протягом двох наступних років. Цього все одно замало.
На початку липня Росія завдала масованих ударів по Києву. Українська армія відповіла ударами по нафтопереробних заводах у Ярославській і Ленінградській областях. Запаси американських ракет Patriot вичерпані, замінники в дефіциті через війну в Ірані. Зеленський просить ліцензію на виробництво власних ракет-перехоплювачів, але будь-який такий завод одразу стане мішенню.
Роки бомбардувань зруйнували українську енергетичну інфраструктуру. Реальна загроза: цієї зими Росія може зробити Київ, Харків і Дніпро непридатними для проживання, знищивши електро- і теплопостачання — так само як ледь не сталося у 2025-му.
За таких умов Путін навряд чи поступиться тиску й виведе війська. Доки обидві сторони впевнені у своїй перемозі, передумов для швидкого завершення війни немає.