Противники стояли кожен на своєму пагорбі: на одному — цар Саул з ізраїльтянами, на іншому — філістимляни. З табору філістимлян щодня виходив один чоловік. Він називав себе Голіафом, зростом понад три метри, у шоломі, лускатому панцирі й бронзових поножах. Держак його списа — товстий, як дерево, із залізним вістрям. Войовнича постать супроводжувалася навмисною провокацією: «Ну, хто наважиться битися зі мною?»

Саме на такий ефект розраховував і Путін, кидаючи армію в Україну: саме видовище зосередженої військової переваги мало б зломити волю до опору.

З одного боку — ядерна держава Росія з 1,4 мільйона активних солдатів і начебто невичерпним мобілізаційним ресурсом. З іншого — молода демократія з підточеними корупцією інститутами, очолювана телевізійним актором-аутсайдером. Країна поза ЄС і НАТО, з авіаційними можливостями в десять-двадцять разів меншими, ніж у Росії.

Дипломатія зайшла в глухий кут

Загальний вирок звучав однозначно: Україна не може виграти цю війну на полі бою. Єдиний шанс — дипломатичний: залучати союзників, будувати альянси, перехитрити Путіна на переговорах.

Президент Зеленський зробив на цьому фронті все, що міг. Виголошував палкі промови, збирав на десятках заходів урочисті обіцянки підтримки, випробував кожен переговорний прийом. Результат мізерний. Путін нині у виграшній позиції — з прямим виходом у Білий дім.

Дрони переписали правила бою

Натомість на полі бою Україна дивує дедалі більше. Як свого часу голчаста рушниця змінила хід битви при Кениггреці, дрони під керуванням штучного інтелекту переписали характер бойових дій. І саме тут Україна задає тон.

Нові дрони українського виробництва — малі, легкі, здатні самостійно знаходити цілі за тисячі кілометрів. Ця тактика перенесла війну вглиб Росії: там гаснуть вогні, зникає інтернет, закінчується пальне. Транспортні й логістичні артерії противника цілеспрямовано перерізають, дезорієнтуючи стратегів у Москві.

Технологічний стрибок забезпечило покоління добре підготованих IT-фахівців, які вклали всі знання й уміння в захист країни. На російському боці таких людей бракує: гнучка, міжнародно інтегрована IT-еліта Росії виїхала одразу після початку повномасштабного вторгнення — до Грузії, до Європи. Путінова війна їй байдужа.

Відомо, чим закінчилася біблійна битва. Давид узяв пастуший ціпок, пращу й п'ять каменів. Один влучний кидок поклав велетня. Перемога була суто військова — з правильною зброєю.

За матеріалами Die Presse (diepresse.com).