Війна в Україні йде вже понад 1568 днів — довше, ніж тривала Перша світова. Підсумок жахливий: сотні тисяч загиблих з обох боків. Росія зараз втрачає більше солдатів, ніж встигає поповнити лави.
Україна компенсувала чисельну нерівність технологіями. Завдяки нестандартному застосуванню дронів вона не просто утримала фронт — вона перенесла бойові дії вглиб Росії, завдавши ударів по Москві та Санкт-Петербургу.
Але в довгостроковому протистоянні Україна програє. Повернути Донбас чи Крим силою — нереально. Обидві країни ведуть кривавий позиційний бій, де лінія фронту практично не рухається. Цей тупик прямо вимагає заморожування конфлікту.
Вікно можливостей відкрилося. Президент Зеленський це розуміє: на початку червня він запропонував Путіну прямі переговори. Але відкритий лист вийшов у тоні, який навряд чи міг спонукати господаря Кремля погодитися — Зеленський натякнув, що продовження війни загрожує його владі. Таких порад кремлівський правитель не приймає. Він відхилив пропозицію.
Попри очевидні факти, Путін досі переконаний, що може досягти своїх цілей на полі бою. Доки це так — миру не буде. Зараз він робить ставку на прогалини в українській протиповітряній обороні. Водночас усередині Росії зростає незадоволення: економіка в поганому стані, інфляція висока. З часом це може стати проблемою навіть для автократа.
Незграбна дипломатія Європи
Європа відчула запах миру — але спроби налагодити діалог з Москвою виявилися неузгодженими. Німеччина, Франція та Британія поклали зонди в Москву й одразу викликали обурення Польщі, яка відчула себе виключеною. Дипломатична ініціатива голови Ради ЄС Антоніу Кошти не сподобалася балтійським державам-членам: вони взагалі не хочуть говорити з Путіним.
Але розмовляти треба — інакше ніхто в Європі не знатиме з перших вуст, як мислить зараз Путін. Для цього в ЄС є верховна представниця із зовнішніх справ — Кая Каллас. Але вона відразу виявилася невдалим призначенням: для Москви естонка є персоною нон грата, а Ізраїль нині теж не бажає з нею мати справи.
США після провалу в Ірані
Після невдачі в Ірані США можуть знову спробувати переговори з Росією. Путіну це, схоже, на руку: він уміє тримати президента Трампа в підвішеному стані й виманювати вигідні обіцянки. Американці майже не просунулися вперед — попри відвертий тиск на Україну. Двадцять чотири години, протягом яких Трамп збирався зупинити війну, розтяглися в тривале й безплідне очікування.
Шлях виходу для Путіна
Путін не виявляв готовності до компромісів. Він хоче весь Донбас — бажано без бою. Для українців це неприйнятно: чому вони мають віддавати території, які Росія не змогла завоювати і які їй не належать?
Але варіанти зберегти йому обличчя є. По-перше, де-факто Росія вже поглинула частину українських територій — за певних риторичних зусиль Путін міг би подати це як успіх. По-друге, питання членства України в НАТО знято з порядку денного: гарантії безпеки вона тепер забезпечує собі сама, маючи найбоєздатнішу армію в Європі.
Залишається один розрахунок: Путін може дійти висновку, що перемир'я дестабілізує Зеленського. Адже його перемога на президентських виборах після закінчення війни аж ніяк не гарантована.
Шанси на мир залишаються малими. Але зараз вони вищі, ніж будь-коли за ці чотири роки. Щоб зупинити масову загибель людей в Україні та Росії — потрібне бажання одного чоловіка. Владіміра Путіна.