Коли наприкінці 2024 року Велика Британія дозволила Україні застосовувати Storm Shadow по цілях на території росії, Москва звинуватила Лондон в ескалації та пригрозила помстою. Нинішні попередження у зв'язку з британськими дронами лунають знайомо — але масштаб принципово інший.

Дрони проти крилатих ракет

З дальністю 250 км Storm Shadow дала Україні потужний інструмент для ударів по тилових цілях. Але запаси дорогих крилатих ракет у Великій Британії та союзників обмежені, а поповнення потребує часу, грошей і промислових потужностей.

Далекобійні дрони здатні послабити це обмеження. Вони несуть менш потужні бойові частини і легше перехоплюються, ніж крилаті ракети, але їх набагато дешевше виробляти. Якщо виробництво налагодять у достатніх обсягах, значення матиме не те, що знищить окремий дрон, а кумулятивний ефект від масованих повторних ударів углиб росії.

Це не робить дрони нескінченно масштабованою зброєю. Виробництво залежить від комплектуючих, потужностей і надійних ланцюжків постачання, а ефективність — від подолання російської ППО та радіоелектронної боротьби. Але ці обмеження принципово інші, ніж скінченні запаси крилатих ракет.

Британська дронова промисловість

Велика Британія має розвинений сектор безпілотних систем. Програми включають реактивний Nyan, AR3, K3 Scout та Octopus — відповідно для далекобійних ударів, спостереження, морської автономії та протидії дронам. За ними стоїть Центр безпілотних систем у Свіндоні, який уряд називає «найбільшим випробувальним центром дронів» у Європі.

Жоден полігон, однак, не може відтворити умови України: живе поле бою, де конструкції перевіряються у протистоянні з боєздатним ворогом. За словами авіавиробника Tekever, реальний досвід спричинив понад 100 удосконалень розвідника AR3.

Octopus іде далі і стає моделлю британського дронового виробництва: взяти перевірені в бою українські конструкції, відшліфувати їх із залученням британської інженерної експертизи, потім масово виробляти на заводах у Великій Британії. Розроблений для протидії іранським дронам Shahed, він має вироблятися темпами кілька тисяч на місяць.

Перевернута логіка постачання

Україна більше не просто покупець зброї. Угоди про обмін технологіями та спільне керівництво Коаліцією дронових спроможностей закріплюють нову роль: Київ привносить перевірені в бою конструкції та оперативний досвід, Британія пропонує інженерну експертизу, промислові потужності, сертифікацію й доступ до міжнародних ринків.

Але це не єдина схема. «Датська модель» передбачає фінансування виробництва безпосередньо в Україні — попри ризик ударів по об'єктах. Германська «Будуй з Україною» — спільні підприємства на натівській землі в Німеччині, поза зоною ризику.

Попри це, всі імпортовані дрони покривають лише 5% українського споживання. «Найбільший в історії пакет дронів» від Британії — 150 000 одиниць — у рази менший за 10 мільйонів, які Україна прагне виробити самостійно цього року.

Ризики і обмеження

Британський план оборонних інвестицій зробив ставку на безпілотники — на суші, в повітрі та на морі, включно з «гібридним флотом» ВМС. Але на всі роди військ виділено лише 5 млрд фунтів стерлінгів на чотири роки, і питання, чи вистачить цього для потрібного масштабу, залишається відкритим.

Ще одне слабке місце — залежність від китайських компонентів: акумуляторів, двигунів, електроніки. 9 серпня з'явилося повідомлення, що камери на безпілотних суднах K3 Scout ВМС Британії були підключені до IP-адреси в Китаї — Міністерство оборони назвало ці сигнали несекретними. Але один ризик — безпекові витоки, інший — промислова залежність, що стає загрозою для ланцюжків постачання під час кризи.

Що це означає для Москви

Для Москви британська підтримка оборонної промисловості дронового виробництва — дещо інша проблема, ніж рішення щодо Storm Shadow. Британська промисловість здатна допомогти Україні підтримувати удари углиб росії у масштабі, якого крилатими ракетами досягти неможливо.

Пряме відплатне нанесення ударів по Британії малоймовірне — через ризик ескалації у разі атаки на країну НАТО. Більш вірогідна відповідь — нижче порогу відкритого конфлікту. росію вже звинувачують в організації диверсій і підпалів на складах у Східному Лондоні, логістичній інфраструктурі в Німеччині та ворожих діях проти керівників оборонних компаній.

У середньостроковій перспективі питання одне: чи зможуть Україна та її партнери впроваджувати інновації, виробляти й завдавати ударів достатньо швидко, щоб нав'язувати витрати швидше, ніж росія встигає захищатися, відновлюватися й адаптуватися. З наближенням зими це протистояння ставатиме дедалі важливішим.