Невиправдана війна Дональда Трампа проти Ірану та паливна криза, що з неї випливає, вкотре підтверджують: справжньої енергетичної безпеки не досягнути, поки країни залишаються прив'язаними до викопного палива.
Чи йдеться про війни за нафтові й газові ресурси, чи про атаки на теплові електростанції та енергетичні мережі — залежність від вичерпних ресурсів лише збільшує вразливість. Смертоносні удари Росії по українській енергетичній інфраструктурі, рої дронів над електростанціями та хронічний брак часу на підготовку до зими — наочні свідчення проблеми, яку не можна відкладати.
Жодна країна не матиме енергетичної безпеки, поки її паливне постачання залишається вичерпним і викопним, а електростанції — централізованими й залежними від вуглеводнів. Такі об'єкти — відкрита мішень для ударів противника.
Децентралізація як захист
Є інший шлях: декарбонізована та децентралізована енергетика. Місцеві відновлювані ресурси в поєднанні з батарейними накопичувачами дозволяють громадам позбутися залежності від конкретної електростанції чи централізованої мережі.
Саме так дедалі частіше діють українські громади у відповідь на російські атаки. Безпосередньо через цю війну муніципалітети по всій Україні прискорюють енергетичний перехід. Іспанія теж стрімко рухається в цьому напрямку — і краще захищає себе від цінових потрясінь на газовому ринку.
Проте в цьому глобальному прагненні не можна забувати тих, хто перебуває на передовій. Поки завершення російської агресії не проглядається, все більше українських електростанцій зазнаватимуть бомбардувань, залишаючи людей без світла, тепла і води. Чимало українців, яким цієї зими пощастило мати тепло, вже перейшли на сонячну енергію, теплові насоси та батарейні накопичувачі — завдяки місцевим некомерційним організаціям EcoAction та Ecoclub і донорам з-за кордону.
«Проєкт Громада» і застаріле мислення Трампа
Ініціативи на кшталт «Проєкту Громада» — названого за українським словом, що означає спільноту, — пов'язують місцеві НУО в Україні з підтримкою від державного й приватного секторів по всьому світу. Саме такою має бути роль урядів: допомагати громадам забезпечувати власну енергетичну безпеку через місцеві відновлювані джерела та батарейні накопичувачі.
Цим шляхом іде Китай — і завдяки цьому посів домінуюче становище на світових ринках вітрової, сонячної, акумуляторної та електромобільної галузей.
Натомість Трамп і його прибічники прагнуть утримати США в полоні застарілої енергетичної моделі. Гальмування розвитку наземної вітроенергетики через Міністерство оборони, скасування податкових стимулів для відновлюваної енергетики, тиск на розробників чистої енергії — все це підриває здатність країни освоювати безпечні й доступні технології. Американці залишаються залежними від старої інфраструктури на викопному паливі: зростання тарифів і вразливість мережі — прямий наслідок.
Відмова від палива, що породжує війни, і перехід до децентралізованої, невичерпної енергії — доступної в кожній громаді — ось що насправді означає енергетична незалежність.