Трамп повернувся до Білого дому з обіцянкою стати «миротворцем» — урегулювання конфліктів мало стати гвоздем його другої каденції. Мінає вісім місяців, і рахунок такий: Іран не поступився, Україна не замирилась, Газа горить. До листопадових проміжних виборів — два з половиною місяці, а на руках президента немає жодного козиря.
Зривати зла Трамп вже навчився на всіх підряд. Цього тижня він накинувся на кореспондентів за запитання про зовнішню політику і знову пригрозив бомбардуванням Оману — американського союзника, який посередничає в переговорах про відкриття Ормузької протоки.
Іран: нічия за дорогою ціною
Після тижнів безуспішних спроб знайти дипломатичний вихід Трамп оголосив у середу нову кампанію «економічної війни» проти Тегерана. Де-факто — визнання поразки: місяці військових ударів не принесли поступок, яких хотів Вашингтон.
Іранська кампанія гонить ціни на бензин угору, інфляція не вщухає. Рейтинг схвалення Трампа впав до нового антирекорду — 33 відсотки, за даними Reuters/Ipsos.
Зять і переговорник Трампа Джаред Кушнер повернувся з газьких переговорів у понеділок ні з чим. Його поїздка до Києва — щоб реанімувати переговори щодо України разом зі Стівом Вітковим — досі не відбулася.
«Трамп успішно похитнув і зруйнував комфортний консенсус у зовнішній політиці Вашингтона, але не перетворив це руйнування на стратегію з конкретними результатами для американців», — каже Аслі Айдинтасбаш із Інституту Брукінгса.
Тиск зсередини
Конфлікт з Іраном «жорстко» давить на президента, і в Білому домі немає єдиного погляду на те, як його розв'язати, — це слова одного з союзників Трампа, що погодився говорити лише анонімно.
Якщо інвестори вирішать, що війна затягнеться, вартість запозичень для США зросте і внутрішній порядок денний зупиниться. Трамп стоїть на своєму: витрати виправдані, якщо вони не дадуть Тегерану ядерну зброю — хоча Іран заперечує, що прагне її.
Прессекретар Білого дому Анна Келлі відповіла заготовленою фразою: «Президент Трамп знову зробив Америку поважаною. Дев'ять воєн завершено, заручники з Гази звільнені, торговельні угоди справедливіші, а Іран ніколи не матиме ядерної зброї».
Старший чиновник адміністрації додав, що санкції і морська блокада «повністю зламали» економіку Ірану. «Є багато важелів, які президент може закрутити сильніше найближчими тижнями».
Нестандартний метод — строкаті результати
Частина аналітиків визнає: Трамп бодай намагається вирішувати проблеми, які попередники обходили стороною.
«Президент хоче стабільнішого світу — тому намагається вирішувати конфлікти, гарячі як Україна і холодні як торгові суперечки», — каже Нік Снайдер із Гудзонського інституту. Він також нагадує, що Трамп долучився до врегулювання між Руандою та ДР Конго, між Таїландом і Камбоджею.
Трамп замінив традиційну дипломатію тиском — економічним і військовим, причому на всіх, включно з союзниками. Метод нестандартний. Результати — строкаті.
Росію та Україну він посадив за стіл, але найдовша в Європі з часів Другої світової війни не наближається до фіналу. У Газі медіатори б'ють на сполох: Ізраїль посилює удари по анклаву, обидві сторони — Ізраїль і ХАМАС — кожна по-своєму відкидають умови мирного плану, виробленого Трампом минулого жовтня.
Безперечним успіхом залишається Венесуела: американські військові захопили Ніколаса Мадуро без втрат. Аналітики кажуть, ця операція переконала Трампа, що атака на Іран разом з Ізраїлем пройде так само гладко. Але це виявилося прорахунком — лідери Ірану мають мало причин відступати й відкривати Ормузьку протоку навіть при слабшій економіці.
«Він одержимий примусом і лестощами, щоб гнути чужу волю під себе, але байдужий до їхніх стратегічних цілей і внутрішньої політики. Тому постійно смикається і програє», — каже Стівен Вертгайм із Фонду Карнегі за міжнародний мир.
Годинник цокає
День праці, 7 вересня, — традиційний стартовий пістолет виборчих кампаній. Республіканці зустрічають його з незавершеними конфліктами за кордоном і їхніми економічними наслідками вдома. Збереження контролю над Конгресом більше не виглядає гарантованим.
«Противники США розуміють, що його політичний годинник коротший за їхній, — каже Айдинтасбаш. — путін, Сі і Іран можуть вирішити перечекати Вашингтон. Після листопада стимул чекати стане ще сильнішим».
Примус може змусити противника сісти за стіл, але рідко дає тривкі домовленості — він просто заохочує суперника перечекати.