Дональд Трамп має прибути до Пекіна в середу, 13 травня, у момент, коли його позиції — як у Вашингтоні, так і на міжнародній арені — помітно ослаблені. Верховний суд ще в лютому позбавив його основного торговельного важеля: мит, що накладалися довільно задля скорочення торговельного дефіциту з Китаєм. В Ірані розв'язана ним 28 лютого війна зайшла в глухий кут — саміт довелося переносити ще в квітні, і перемир'я з того часу досягти так і не вдалося.
Господар переговорів, Сі Цзіньпін, у вересні 2025 року приймав іншого лідера, що застряг у конфлікті, — Владіміра Путіна, чия агресія проти України у 2022 році відкрила добу виборчих воєн неоімперій. Чотири роки по тому, попри систематичне вчинення воєнних злочинів, жодного вирішального результату досягти не вдалося. Обидві війни — іранська і проти України — наочно показують межі сили, що мала поставити інтереси загарбників вище всіх інших міркувань: топтати міжнародне право — невелике досягнення, коли водночас топчешся на полі бою.
Три місяці тому Трамп міг з'явитися в Пекіні у значно вигіднішому становищі. Силова акція проти венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро 2 січня справила ефект: Пекін завмер у подиві перед зухвалістю президента, переконаного в беззаперечній першості американської військової машини. Показово, що Мадуро, тісно пов'язаний з Пекіном, прийняв китайську делегацію лише за кілька годин до захоплення його американським спецназом. Тоді здавалося, що нічого не здатне зупинити Трампа. Тепер картина інша.