Тайвань уважно вивчає перебіг війни в Україні — і робить конкретні висновки. На тлі напруженості з Китаєм, що претендує на острів, тайванське суспільство розгортає ініціативи цивільної оборони, значною мірою силами волонтерів.
Академія Кума: 75 осіб на місяць
У травні «Академія Кума» запустила програму підготовки операторів дронів, розраховану навіть на тих, хто ніколи не тримав пульт. The Guardian, журналісти якого відвідали заняття, повідомляє: сесії приймають близько 75 осіб на місяць, запис заповнений до кінця серпня. Деякі школи також організовують літні табори для дітей — збирання безпілотників і пілотування для місій пошуку і рятування.
Речник організації Тан Цун-їй формулює мету: дати людям змогу перейти від пасивного захисту до активнішої ролі в моніторингу загроз і передачі інформації.
Без GPS — свідомо
На тренуваннях використовують тайванські безпілотники вагою до 100 грамів — без GPS і автопілота. Свідомий вибір: така конструкція скорочує вразливість до радіоелектронного придушення й змушує операторів покладатися на пряме управління та власну реакцію.
Це частина ширшої стратегії зменшення залежності від іноземних компонентів. На острові вже зареєстровано понад 39 000 дронів; у 2024 році мінімальний вік реєстрації знизили до 14 років.
100 000 дронів на місяць до 2030 року
Тайвань прагне вийти на виробничу потужність 100 000 безпілотників на місяць до 2030 року. Уряд планує закупити понад 200 000 дронів власного виробництва — і паралельно нарощує експорт. За даними AFP, за перші чотири місяці цього року острів вивіз 181 159 одиниць — більше, ніж за весь попередній рік.
Головна перешкода: тайванські дрони коштують до трьох разів дорожче за китайські аналоги DJI. Попри це, місцеві виробники фіксують різке зростання замовлень — і з боку внутрішнього ринку, і з боку союзників, які шукають альтернативу китайській продукції.