<p><strong>«Бачите те пшеничне поле? Там стояла хата моїх дідуся й бабусі»</strong>, — каже Леон Попек. Польський історик у польовому одязі кольору хакі знає все про колишнє село <a href="https://deepconcern.news/tag/волинь/">Воля Острівецька на Волині</a>, на заході України, де 30 серпня 1943 року загинули кілька його рідних.</p><p>Тоді Воля Острівецька перебувала в окупованій нацистами Польщі — ці землі Німеччина відвоювала у радянського загарбника в липні 1941-го. Від села, де мешкало близько 900 людей — переважно поляків, — лишилося одне дерево. Там охоче гніздяться лелеки й бджоли.</p><h2>Пастка замість зборів</h2><p>Того дня Ян Швед, дід Леона Попека по материнській лінії, — як і десятки інших селян — відгукнувся на збори, організовані членами Організації українських націоналістів та її збройного крила, <a href="https://deepconcern.news/tag/упа/">Української повстанської армії (УПА)</a>. Пастка, з якої він не повернувся.</p><p>Менш ніж третина мешканців, зігнаних до стодоли й школи, пережила масакру. Одних забили молотками та сокирами, інші загинули в пожежі, що охопила село.</p><h2>Місія через 80 років</h2><p>Леон Попек повернувся на землю предків у складі команди фахівців, делегованих <a href="https://deepconcern.news/tag/польща/">Польщею</a> та <a href="https://deepconcern.news/tag/україна/">Україною</a>. З 13 липня до 7 серпня вони проводили <a href="https://deepconcern.news/tag/ексгумація/">ексгумації</a> польських громадян, страчених у 1943 році українськими націоналістами.</p><p>Їхня готовність до співпраці різко контрастує з дипломатичним загостренням, що вибухнуло 19 червня між президентствами двох країн.</p>