Президент США Дональд Трамп вилетів до Анкари на саміт НАТО, що може стати одним із визначальних в історії альянсу — не через очікувані прориви, а через те, що він здатен перекреслити саму логіку американського військового домінування в Європі.
Звіт про виконання
Саміт 7–8 липня відбувається в момент, коли Вашингтон відкрито готує союзників до поступового перегляду американської присутності на континенті: вимагає різко збільшити оборонні витрати і дає зрозуміти — безпека Європи дедалі більше є власною відповідальністю Європи.
Старші американські чиновники підтвердили напередодні саміту: тривала у Пентагоні перевірка позицій у Європі може призвести до скорочення американських сил, розміщених на континенті. «Цей огляд цілком може завершитися коригуванням нашої присутності, адже ми намагаємося перекласти тягар на Європу», — сказав один із старших чиновників. Інший запевнив RFE/RL 6 липня, що будь-яке коригування визначатиметься стратегічними, а не політичними міркуваннями.
Для адміністрації Трампа Анкара — звіт про виконання. Білий дім хоче бачити докази того, що союзники перетворюють обіцянки на реальні військові можливості.
Вимоги до союзників
«Ми очікуємо від усіх союзників відчутного зростання — як кількісного, так і якісного — видатків на оборону», — сказав посол США в НАТО Меттью Вітакер журналістам напередодні саміту, назвавши Польщу, Німеччину, скандинавські та балтійські країни прикладами тих, хто рухається у правильному напрямку.
Трамп висловився різкіше: «Я був розчарований Італією. Я був розчарований Великою Британією... Іспанія — це жах. Вони думають, що їм усе дістанеться задарма». Це прозвучало на зустрічі в Овальному кабінеті з генсеком НАТО Марком Рютте.
При цьому кілька союзників — Польща, Литва, Латвія, Естонія та Норвегія — нині виділяють на оборону більшу частку ВВП, ніж самі США. Слідом за зобов'язаннями гаазького саміту, члени альянсу мають представити в Анкарі дорожні карти з досягнення рівня оборонних витрат у 5% ВВП до 2035 року.
Меттью Кроніґ, колишній спеціальний радник Пентагону з оборонної стратегії, назвав цей саміт «саммітом звітної картки». «Питання в тому, чи справді готова Європа взяти на себе тягар, який має на увазі адміністрація Трампа», — сказав він під час дискусії в Брукінгсівському інституті 6 липня. Кроніґ також поставив під сумнів, чи не дублюють європейські промислові ініціативи можливості, вже наявні в американських виробників.
Стратегічне перебалансування
Чарльз Купчан із Ради з міжнародних відносин описує цей процес не як екзистенційну кризу, а як давно назрілий перерозподіл. «Ми переживаємо необхідний період, коли Європа робить більше, а Сполучені Штати перерозподіляють активи і переглядають пріоритети», — сказав він під час брифінгу CFR 6 липня. При цьому Купчан застеріг, що підхід Трампа підірвав один із найціннішніших активів НАТО — довіру. «У Європи стане більше зброї і танків, але нас чекають серйозні неприємності, якщо нас ніхто не любитиме».
Ліана Фікс, старша наукова співробітниця CFR, попередила: американці виводять сили швидше, ніж Європа встигає їх замінити — у протиповітряній обороні, стратегічній логістиці та протиракетному захисті можуть утворитися суттєві прогалини. На її думку, Україна сама по собі стає дедалі важливішою опорою безпеки Європи: «Що більше США відходять від Європи, то більше Україна стає гарантом безпеки для Європи».
Зеленський і Patriot
Президент Зеленський прибуває до Анкари на тлі посилення російських ракетних ударів і наростаючого дефіциту перехоплювачів для систем Patriot. Він має зустрітися з Трампом на полях саміту і знову звернутися з проханням надати додаткові зенітно-ракетні комплекси після смертоносного удару по Києву.
Тайсон Баркер, колишній заступник спеціального посланника США з питань економічного відновлення України, вважає: успіх Києва визначатиметься не деклараціями, а конкретними зобов'язаннями. «Будь-яке зобов'язання щодо додаткової протиповітряної оборони стало б величезним і вкрай необхідним кроком», — сказав він RFE/RL 6 липня. Баркер наполіг: замість дискусій про членство, саміт має зосередитися на нарощуванні оборонного виробництва і поставках зброї — «передусім засобів ПО і розширеної кооперації в оборонно-промисловій сфері».
Кроніґ визнав, що перехоплювачі Patriot залишаються одними з найдефіцитніших ресурсів у світі: «Це одна з тих можливостей із високим попитом, де пропозиція критично мала».
Туреччина і регіональний вимір
Місце проведення саміту підкреслює зростаюче геополітичне значення Туреччини. Трамп проведе двосторонні зустрічі з президентом Ердоганом, Зеленським і президентом Сирії Ахмедом аль-Шараа. Трамп також хоче, аби союзники взяли більшу відповідальність за захист судноплавства через Ормузьку протоку, проте Баркер застеріг: Європа готова долучитися лише після встановлення стійкого перемир'я.
Стівен Сестанович із CFR зазначив, що саміт може підкреслити послаблення впливу Москви в регіоні: «З точки зору Росії, саміт означає американське залучення і зміцнення відносин з Туреччиною і Сирією».
Що буде після Анкари
Більшість аналітиків погоджуються: саміт навряд чи обернеться різким конфліктом чи рішучими проривами — він закріпить перехід, що вже відбувається. Вашингтон, судячи з усього, готовий перекласти головну відповідальність за оборону Європи на європейські столиці, зберігши при цьому ядерну архітектуру альянсу. Головне питання — чи можна здійснити цей перехід, не утворивши небезпечних прогалин і не підірвавши впевненості, що тримала НАТО понад сім десятиліть.