Ісландія призначила референдум щодо вступу до ЄС на 29 серпня 2026 року. Ця невелика острівна держава не має власних збройних сил і покладається на НАТО в питаннях безпеки — але після того, як адміністрація Трампа поставила під сумнів надійність альянсу, в Рейк'явіку переглядають пріоритети. На кону водночас — стратегічна позиція в Арктиці, де великі держави вже кілька десятиліть змагаються за маршрути і ресурси.
Від кризи до заявки — і знову до кризи
Ісландія інтегрована в європейський ринок з 1994 року через Європейський економічний простір. До фінансової кризи 2008 року питання повноправного членства практично не стояло — криза змінила настрої, і в 2009-му країна подала заявку. Переговори тривали кілька років, але в 2013 році Рейк'явік їх призупинив: надто гострими виявились розбіжності навколо рибальської та сільськогосподарської політики. Новий уряд пообіцяв референдум до 2027 року; у березні 2026-го оголосили конкретну дату.
Безпека: НАТО вже не є достатньою гарантією
Після того як адміністрація Трампа пригрозила виходом зі Стратегічного альянсу і заговорила про анексію Гренландії, Ісландія зробила практичний крок: у березні 2026 року підписала з ЄС угоду про взаємну оборону. Для країни без армії це сигнал — членство в ЄС стає запасним, а можливо й основним щитом.
Арктичні маршрути: чому всі хочуть бути поруч
Росія встановила прапор на Північному полюсі ще в 2007 році. США ухвалили Арктичну регіональну політику в 2009-му. Китай у 2018-му проголосив себе «приарктичною державою» і просуває «Полярний шовковий шлях». Танення льодовиків відкриває Північний морський шлях і Північно-Західний прохід для цілорічного судноплавства — за оцінками, ці маршрути здатні знизити транспортні витрати приблизно на 25% і дозволяють обходити Суецький та Панамський канали.
Закриття Іраном Ормузької протоки, через яку проходить близько 20% світових нафтових поставок, посилює інтерес до арктичних альтернатив. Окрім маршрутів, регіон багатий на критичні мінерали — алюміній і кремній — та має потенціал для вітрової енергетики, потрібної для зеленого переходу ЄС.
Економіка: євро як страховка
Ісландська крона схильна до різких курсових коливань, інфляція залишається стійко вищою за норму. Членство в єврозоні для частини населення виглядає захистом від цих ризиків. Ямальський регіон із запасами зрідженого природного газу також привертає увагу — особливо після введення санкцій ЄС проти російського газу в 2022 році.
Перешкоди нікуди не зникли
Суперечності 2013 року досі актуальні: промисловий китобійний промисел і Спільна рибальська політика ЄС залишаються болючими темами. Рибальська галузь — основа ісландської економіки — ставиться до брюссельських квот скептично. Якщо загрози безпеці наростатимуть, ці розбіжності можуть відступити. Але якщо ні — знову заблокують процес.
Що це означає для ЄС
Вступ Ісландії — невеликий, але показовий епізод у ширшій геополітиці переформатування Заходу. Він покаже, чи здатен Євросоюз взяти на себе частину функцій американського лідерства, що слабшає, і чи витримає багатостороннє регулювання в епоху, коли великі держави дедалі частіше ставлять власні інтереси вище за спільні правила.