НАТО опинилося під тиском: Трамп дедалі наполегливіше вимагає від союзників збільшити оборонні бюджети, натякаючи на перегляд масштабної американської присутності на континенті. Тиск загострився на тлі тривалої російської кампанії проти України і загрози поширення збройного конфлікту. На саміті 2025 року держави-члени зобов'язалися витрачати не менше 5% ВВП на оборону, проте для частини альянсу ця мета наражається на парламентські та бюджетні обмеження.
24 червня Генеральний секретар НАТО Марк Рютте зустрівся з президентом США Дональдом Трампом, щоб звести докупи американські очікування і реальні можливості Європи. Центральне питання залишається незмінним: чи здатна Росія бути стримана без американської присутності?
Чому Європа потребує американської підтримки
Звіт CSIS 2025 року «Як Європа може захистити себе з меншою участю Америки» фіксує: різні європейські розвідки оцінюють переозброєння Росії приблизно через 5 років — за умови досягнення припинення вогню в Україні. У такому сценарії Москва може розпочати регіональний наступ на Балтію або ширшу операцію проти Європи.
Без американської підтримки чисельність і забезпечення європейського контингенту виявляться недостатніми — насамперед через нестачу боєприпасів і сил на передовій. Системи ППО також будуть поступово вичерпані: Європа орієнтована на масовану оборону, яка зношує ресурси під тиском повітряних ударів. Присутність американських військ, артилерії, авіації й флоту, навпаки, змушує Москву прораховувати ризики перед будь-якою ескалацією на заході.
Масштаби американської присутності
Станом на 2025 рік США тримають у Європі близько 80 000 військових для швидкого реагування на можливу агресію. Вашингтон керує одним із секторів Передових сухопутних сил НАТО (FLF) у Польщі й зберігає резерви підкріплення. Авіаційний арсенал базується на Рамштайні — там же розміщений штаб Командування союзними повітряними силами НАТО. Американська морська присутність у Чорному морі та Арктиці доповнює стримування на східному фланзі.
Рубен Стюарт з Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) вказує на прихований вимір залежності: архітектура НАТО тримається на американських «операційних системах» — єдиній мережі розвідки, спостереження та рекогносцировки, без якої держави-члени втрачають здатність до узгоджених дій. Без США у Європи не буде спільної бойової платформи.
Запасний план Європи
Окремі країни мають суттєві потенціали, дехто — навіть ядерні. Але здатність виробити спільну позицію без американського координатора залишається болючим питанням, особливо під час гострих конфліктів, де рішення треба ухвалювати швидко.
Поза НАТО Європейський план оборонної готовності до 2030 року прагне інтегрувати окремі потенціали в єдину наднаціональну архітектуру — через розвиток військової мобільності, власного виробництва зброї й незалежних закупівельних ланцюгів. ЄС реалізує й конкретніші програми: зокрема Eurodrone — безпілотники MALE і HALE до 2030 року. Амбітно на папері; на практиці — значно скромніше. Хронічна проблема консенсусу та бюрократичні затримки підривають мету стратегічної автономії.
Непередбачуваність Трампа змушує Європу шукати власний сполучний елемент. Американська присутність досі необхідна для стримування Росії — але розраховувати на неї так само, як раніше, вже ризиковано. Якщо Європа хоче бути здатною до рівноцінного воєнного протистояння, їй потрібні більші оборонні витрати і рішення проблеми консенсусу.