Удар українських дронів по Санкт-Петербургу — за 800 км від лінії фронту — стався за кілька годин до відкриття Петербурзького міжнародного економічного форуму. Безпілотники вразили нафтовий комплекс і військово-морську базу міста, обійшовши системи протиповітряної оборони Росії, повідомляє Reuters. Для Путіна, який мав приймати іноземних гостей на «російському Давосі», це стало дошкульною демонстрацією вразливості.
Глобальний попит на ешелоновані системи захисту
Конфлікти в Україні та Західній Азії повернули у фокус питання багатошарових інтегрованих систем ППО, здатних перекривати загрози від дронів до міжконтинентальних балістичних ракет. Дешеві рої безпілотників і барражуючі боєприпаси змусили переглянути стратегію захисту великих міст і критичної інфраструктури.
Уроки операції «Сіндур»
Індійські системи ППО під час операції «Сіндур» показали себе ефективно, проте Інститут оборонних досліджень і аналізу імені Манохара Парікара зафіксував прогалини: електронна боротьба, засоби протидії безпілотникам і технології низькорівневої радіолокації потребують розвитку. У доповіді наголошується, що наявних можливостей недостатньо і архітектуру ракетного захисту необхідно розширювати.
«Сударшана Чакра» — щит до 2035 року
У серпні 2025 року прем'єр-міністр Моді оголосив місію «Сударшана Чакра»: до 2035 року над Індією має з'явитися непроникний багатошаровий захисний щит. За даними того ж інституту, проект поєднає наступальні й оборонні компоненти і за структурою нагадуватиме ізраїльський «Залізний купол» та американський комплекс із THAAD, Patriot і GMD.
Від аналогів його відрізнятиме масштаб: «Сударшана Чакра» передбачає космічну систему спостереження й перехоплення. До архітектури також увійдуть передові датчики, автономні платформи, захищені комунікаційні мережі й потенційна інтеграція штучного інтелекту в усі компоненти.
Геополітичний контекст і відкриті питання
Систему розробляють з урахуванням специфіки Індії в XXI столітті: ядерні держави є одночасно противниками і сусідами країни. Основні об'єкти захисту: великі міста, стратегічна інфраструктура, економічні активи й військова техніка від складних ракет до дронів-камікадзе.
Серед ризиків проекту — фінансування, взаємодія з приватним сектором і реалістичність десятирічного горизонту реалізації.