Там, де живе Мавка, зникають дівчата. Або їх ґвалтують — як юну доньку сусіда. Але батьки тієї дівчини не наважуються йти до російської поліції: вони бояться. Там, де живе Мавка, — це українська територія, окупована російськими військами. Її повсякдення позначене придушенням і знущаннями. А для тієї, хто організовує феміністичний опір у підпіллі, це означає постійну пильність.

Де саме вона живе, Мавка не каже — з міркувань безпеки. Свого справжнього імені теж не розкриває: «Мавка» — жіночий лісовий дух з української міфології. Її голос у телефонній розмові надто жвавий для того, про що вона розповідає. Особливо коли мовить про Злих Мавок — тоді гордість у її голосі не сховати. Феміністичний підпільний рух «Злі Мавки» вона заснувала разом із двома іншими жінками невдовзі після початку російського вторгнення 2022 року.

Від листівок — до руху

На початку жінки клеїли плакати на стіни будинків і розповсюджували листівки проти окупації. Про їхні акції швидко пішли чутки: «Ми не очікували, що так швидко до нас звернуться стільки жінок з інших окупованих міст, щоб долучитися».

Сьогодні «Злі Мавки» перетворилися на рух — для жінок зі схожими страхами й спільними проблемами. Скільки їх тепер — не злічити. Мавки не знають одна одну особисто, організовуються анонімно, онлайн. Безпека жінок — на першому місці: саме цим Мавка пояснює зашифровані способи комунікації.

Як не дивно, вона вважає, що саме люди на окупованих територіях найбільше зберігають надію на кінець війни. «Хтось же має тримати квіти напоготові, коли прийде українська армія».

Два телефони, фальшиві купюри і підпільна газета

З 24 лютого 2022 року Росія окупує частини українських областей — Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської, — а також Крим, що перебуває під російським контролем ще з 2014 року. Усі чотири регіони Росія анексувала у вересні 2022 року через псевдореферендум. Відтоді мешканці розповідають про дедалі жорсткіше придушення української ідентичності, мови й культури. Повсякдення позначене обшуками — навіть коментар у соціальних мережах може обернутися арештом.

Стеження посилюється. На блокпостах перевіряють телефони, переглядають навіть видалені файли. Тому багато мавок мають два телефони: «безпечний» — для повсякдення, з сімейними фото і повідомленнями від друзів. Інший, захований, — для боротьби.

Мавки стали обережнішими — і водночас винахідливішими. Одна з їхніх акцій потрапила навіть у міжнародні медіа: подарунок із горілкою. На російські свята добровольці з Росії надсилають своїм солдатам посилки на схід України. Мавки скористалися нагодою — теж надіслали посилку від імені українського народу, на знак подяки за «визволення». З саморобною горілкою, щедро розбавленою проносним. «Солдатам дісталася важка ніч», — каже Мавка й сміється. Але на жорсткіші акції «Злі Мавки» не підуть. «Я не хочу брати на себе таку відповідальність. І за інших жінок теж — якби з ними щось сталося через мене, я б із цим не змогла жити». До того ж: кого на окупованих Росією територіях зловлять на насильницькій дії, ризикує бути засудженою як терористка.

Не всі акції мають таку силу. Деякі тихіші. Рік поспіль мавки щотижня випускали газету з позитивними новинами з України. «Якщо щось погане трапляється в нашій країні, росіяни самі розкажуть. Але про хороше ніхто не говорить». Газета призначалася насамперед для людей похилого віку без інтернету — щоб вони мали альтернативу російській державній пропаганді. Натхненням стала Софі Шолль: «Ми думали про Білу Розу. Молода дівчина, що видавала листівки проти Гітлера. На жаль, її вбили — але її історія вражає».

Акція, якою Мавка найбільше пишається, — фальшиві гроші. Мавки друкують підроблені російські банкноти й розкидають їх на вулицях. Хто підбере — одразу побачить на купюрах українську символіку. Це має нагадати людям на окупованих територіях, звідки вони родом. Повз гроші на землі ніхто не пройде — охоплення широке: «Акція справила величезний ефект, і вона така творча».

Без паспорта — ніяк

На окупованих територіях без російських документів неможливо жити. Те, що українці там приймають російське громадянство, за словами Мавки, — питання виживання. Без нього немає доступу ні до державної допомоги, ні до пенсії, ні до медичної допомоги — хоча й вона там майже відсутня. Багато українських лікарів покинули окуповані території. Ліків катастрофічно не вистачає, і те небагато, що потрапляє до аптек, часто зникає ще до появи на полицях. Якщо стає справді погано, залишається тільки шлях на Крим або до Росії. Але й це можливо лише з російським паспортом.

Для дітей окупація — важкий тягар. Мавка розповідає про дитину, яка прийшла зі школи зі сльозами: російський солдат пояснив класу, що бути українцем — означає бути хворим. Дитина запитала маму: «Я хвороба?»

Світ дивиться

Боротьба ведеться в тіні й у приватному просторі — але світ дивиться. Мавки документують свої акції в соціальних мережах. В Instagram за групою стежать понад 5 000 акаунтів, у Telegram — понад 11 000. Там публікують анонімні щоденникові записи з окупованих територій, а також ескізи й комікси, що надсилають жінки: життя під окупацією, намальоване тими, хто його переживає.

Є там і вияви солідарності: люди з усього світу фотографують символ мавок. Одні вирізають його з дерева, інші малюють на руках і передпліччях, як татуювання. На фотографіях — символ на вулицях Донецька, на тлі айсберга в Гренландії й розбомблених будинків у Дамаску.

«Це для нас багато важить. Це показує, що ми не самі», — каже Мавка. Іноді вони публікують відео, де підпалюють російські прапори, — з підписом: Сьогодні горить триколором.