Майже чотири з половиною роки після початку повномасштабного вторгнення в Німеччині проживає понад 1,35 мільйона українських біженців. Вони дедалі помітніші на підприємствах: за окремими даними, рівень зайнятості вже перевищив 50 відсотків.
Однак порівняно з іншими приймаючими країнами Німеччина відстає. У дослідженні для фонду Бертельсмана політолог Дітріх Тренхардт дійшов висновку, що в країні марнується значний потенціал. «Краща трудова інтеграція шукачів захисту з України можлива і здійсненна», — пише він. Серед причин — обмежений доступ до окремих професій і роботодавці, які недооцінюють кваліфікацію українців.
Польща і Чехія попереду на 30 відсоткових пунктів
Краще інтегрувати українців вдалося сусідам Німеччини. Польща та Чехія прийняли більше біженців на душу населення і водночас досягли значно вищих показників зайнятості. За міжнародним порівнянням, яке цитує Тренхардт, у першому півріччі 2025 року в Польщі були зайняті 68% українців, у Чехії — 66%, у Німеччині — лише 39%.
За якістю зайнятості розрив іще відчутніший. У Чехії українські біженці заробляють у середньому 85% медіанної зарплати місцевих працівників, у Польщі — 79%. Серед 16 європейських приймаючих країн Німеччина замикає список із показником 50%. Ставка на повільну інтеграцію через мовні курси та перекваліфікацію поки що дає мало плодів.
Структурні основи вирішили більше, ніж мова
«Скрізь біженці в середньому працюють нижче свого рівня освіти, однак у східних країнах цей розрив значно менший», — пише Тренхардт. Польща та Чехія вже давно отримують від українців більше податкових надходжень, ніж витрачають на соціальну підтримку — суттєво меншу, ніж у Німеччині.
Мовний чинник Тренхардт визнає реальним: польська та чеська ближчі до української. Утім, вирішальними він вважає «структурні основи», закладені на початку 2022 року: цифрові процедури взаємодії з державними органами та широке визнання дипломів. Польща спеціальним законом відкрила ринок праці для різних категорій українців — від шахтарів до медсестер. Лише з травня 2026 року від лікарів, допущених за спрощеною процедурою, вимагають знання польської на рівні B1. Для порівняння: Німеччина вимагає B2 вже для визнання диплома медсестри.
Ворожість у Польщі й «абсурдні бар'єри» в Берліні
У Польщі ставлення до біженців змінилося. Навесні президент Кароль Навроцький оголосив кінець «ери безумовних привілеїв». Польсько-українські відносини ускладнює й тривалий історичний спір. «Газета виборча» опублікувала розслідування: українські лікарі стикаються з дедалі більшою ворожістю — часто через акцент, а не через фахові претензії. Директори клінік при цьому застерігають: без українців багато провінційних лікарень опиняться в кадровій скруті.
У Німеччині дискусія менш загострена, але перепони залишаються формальними. Посередниця з працевлаштування Алла Бєлікова-Шойхет, яка переїхала з України до Берліна ще в дев'яностих, розповіла FAZ, що щодня стикається з «абсурдними бар'єрами». Показовий приклад: молодий чоловік із Маріуполя, капітан судна з міжнародним морським посвідченням, отримав від берлінського відомства з водних шляхів і судноплавства Шпрее-Хафель статус матроса палубної команди. Компанії в сезон гостро потребують капітанів — матросів не наймають. Чоловік тепер працює на складі.
Тренхардт не вбачає в скороченні соціальних виплат виходу з глухого кута. «Робота — це шлях до визнання», — каже він, і саме вона є запорукою стабільності після завершення тимчасового захисту. У середу Єврокомісія і держави-члени домовилися про його продовження до 2028 року.