Для більшості підлітків останній шкільний день означає літо і свободу. У військовому ліцеї на заході України він означає кінець спільного побуту — гуртожитку, ранкових підйомів і плацу — і початок шляху, для багатьох спрямованого прямо в армію.
У ліцеї навчається близько 400 курсантів з усієї країни. Програма відповідає стандарту старшої школи: математика, фізика, англійська, державні іспити. Але розклад інакший. Тактичні вправи, підготовка до роботи з дронами і військові навчання йдуть поруч із загальноосвітніми предметами. Цивільні вчителі й офіцери ведуть заняття разом. «Тут хлопці стають чоловіками й воїнами», — каже заступник директора Тарас Грицевич.
Над подвір'ям важкі хмари. 136 випускників марширують у білій парадній формі. Батьки й родичі вишикувались по краю майдану і шукали очима знайомі обличчя.
Захар Янов, 17 років, приїхав за 900 кілометрів із Дніпра. Після літа він переїде до Одеси — вступати до військової академії. «Мій обов'язок — захищати Україну, — каже він. — Хочу служити в десантних військах».
Роки поспіль курсанти ділили кімнати в гуртожитку, класи і ранкові підйоми з одними й тими самими людьми. Завтра вони розійдуться по всій країні.
Дівчата у строю
З 2024 року ліцей приймає і дівчат. Серед курсантів на плацу — Катерина Шеремета, 16 років, із Волинської області. Після канікул вона їде до Хмельницького, де планує вступити до Національної академії Державної прикордонної служби і стати офіцером.
«До вторгнення я думала про архітектуру або дизайн, — розповідає Шеремета. — Але після нього зрозуміла: моє місце тут». Її батько служив на початку вторгнення, обидва брати теж. Одному з них було 25 років, коли він загинув у січні цього року.
Після параду — обійми з батьками, яких не бачили тижнями, спільні фото з учителями й однокласниками. За кілька днів частина подасть документи до військових академій. Інші підуть до університетів або на цивільну роботу. Гуртожитки спорожніють до вересня, коли прийде новий набір.