Минулого тижня тисячі читачів зібралися на літературному фестивалі в Києві — попри загрозу повітряних тривог — щоб послухати письменників. Чотири роки повномасштабної війни не вбили потягу до літератури, а розпалили його.
Росія знищила понад 700 бібліотек
Масштабні спроби Росії стерти українську культуру вже позначилися на спадщині: за перші три роки вторгнення пошкоджено або зруйновано понад 700 бібліотек. Але та сама кампанія прискорила відмову від російської літератури й російськомовних книжок, які раніше домінували на ринку.
Українська видавнича справа розквітла — і не лише в жанрі документальної прози про війну, якій зазвичай приділяють увагу за кордоном. Виник простір для експерименту. Нові тексти намагаються перекинути міст між тими, хто на передовій, і тими, хто у відносній безпеці вдома.
«Книжки — це зброя»
Так сказав Франклін Д. Рузвельт 1942 року — грубувато, але точно. Історик Ендрю Петтіґрі формулює делікатніше: книжки є «водночас жертвами і дійовими особами» у часи конфліктів. Бомбардування, мародерство, навмисне знищення — це частина картини, але далеко не вся.
Коли 2023 року в Судані спалахнула громадянська війна, житель Ньяли в Дарфурі вирішив відкрити власну бібліотеку — замість тих, що були закриті чи зруйновані — щоб дати людям хоч короткий відпочинок від реальності.
М'янма: поети із зброєю в руках
У М'янмі письменники опинилися серед головних цілей режиму. Поезія тут здавна мала вагу в політиці — зокрема в антиколоніальній боротьбі проти британців. Після виборів 2015 року серед парламентарів від НЛД Аун Сан Су Чжі виявилося 11 поетів.
Маунг Саункха — раніше поет-пацифіст — став одним із молодих письменників, які взялися за зброю після військового перевороту 2022 року. Його шлях задокументовано в книзі «Поети на передовій» (Frontline Poets: The Literary Rebels Taking on Myanmar's Military), що поєднує тексти авторів з їхніми біографіями.
Газа: 45 письменників убито за чотири місяці
За перші чотири місяці війни в Газі ізраїльські удари вбили щонайменше 45 митців, письменників і культурних діячів — серед них поети Саліма аль-Наффар, Рефаат Алареер і Хібу Абу Нада. Ліванськоамериканська дослідниця Худа Фахреддін відреагувала різко: «Соромно, що палестинцям дають місце на сторінці лише тоді, коли вони мертві або їх убивають».
До початку бойових дій Газа мала один із найвищих у світі рівнів грамотності, вісім університетів і багату літературну спадщину.
«Поезія свідчить про те, чого не охоплюють камери й чого ніколи не пояснять цифри», — каже Назмі аль-Масрі, професор мов Ісламського університету Гази. Вона наполягає на більшому — наважується уявити майбутнє і, можливо, справедливість для тих, хто сьогодні живе серед руїн.