Директорка сумського дитячого будинку Любов Рудика вивезла 25 підопічних до Неаполя влітку 2022 року — одразу після початку повномасштабного вторгнення. Через чотири роки п'ятеро з них досі в Італії, а їхнє повернення заблоковано судами.
Один із хлопчиків — 15-річний Саша — у квітні цього року був юридично усиновлений місцевою родиною. Це сталося всупереч позиції його матері Наталії, яка хоче забрати сина до України. Батько Саші — солдат Збройних сил — з 2025 року офіційно значиться зниклим безвісти.
«Ставлення нічим не відрізняється від позиції Росії»
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець у коментарі CNN прирівняв ситуацію до незаконної депортації тисяч українських дітей до Росії. «Вони забрали наших дітей і не дають нам до них доступу», — сказав він.
Лубінець зазначив, що Рим відмовляється допускати українських представників для перевірки стану дітей і посилається на незалежність судової влади. «Але я вимагаю, щоб вони втрутились», — наполягає омбудсман.
CNN зверталась до уряду Італії, уповноваженого з прав дітей, Комісії з міжнародного усиновлення та судів. Всі відмовились від коментарів, посилаючись на закони про конфіденційність щодо неповнолітніх.
Як діти опинились в Італії
Сумський дитячий будинок, яким керувала Рудика, на початку 2022 року опинився майже в оточенні. Благодійна організація запропонувала евакуювати дітей — Рудика погодилась.
«Я думала, що це буде як літній табір — приблизно на місяць», — розповіла вона CNN. Але вже через кілька тижнів дітям почали призначати місцевих опікунів. Хоча за українським законодавством Рудика була законним опікуном, Рим її в цій якості не визнав: дітей оформили як несупроводжуваних неповнолітніх, надали статус біженців і призначили нових опікунів.
Такий підхід передбачений законодавством, запровадженим Італією під час міграційної кризи десять років тому: жоден неповнолітній без супроводу не може бути виселений без судового рішення.
Усиновлення всупереч волі матері
Саша потрапив до Італії десятирічним. Разом із двома сестрами він мешкав у сумському дитячому будинку — батьківських прав їхня мати не позбулась, але сім'я опинилась під держопікою. Сестер зрештою повернули до України, а Сашу — ні.
Адвокатка Роза Еманнела Ло Фаро, яка представляє інтереси частини дітей, розповіла CNN, що в ряді випадків дітей повністю відрізали від України: «Існувала заборона на спілкування з опікунами в Україні, українськими друзями, будь-якими українцями». Вона домоглася скасування деяких рішень у Верховному касаційному суді Італії, проте справа Саші ще розглядається — слухання заплановано на кінець червня.
Наталія розповіла CNN, що надіслала синові вітання на день народження — але відповіді не отримала. «Йому не дозволяють говорити ні зі мною, ні з його сестрами», — сказала вона.
Більш ніж 300 дітей чекають на повернення
За даними українських властей, у 2022 році понад 4800 дітей евакуювали з дитячих будинків до кількох країн Європи. Лубінець каже, що зараз понад 300 із них не можуть повернутися через рішення місцевих судів — переважно в Італії, Німеччині та Австрії.
Представник УВКБ ООН заявив CNN, що відомство вважає: повернення має бути добровільним і відповідати найкращим інтересам кожної дитини.
Місцевий учитель Дієго Моска, який координував програму прийому дітей у Рота-д'Іманья (Ломбардія), каже, що багато підопічних «живе половиною серця тут і половиною серця там».
Іван, якому тепер 20 років, намагається повернути трьох молодших братів із Сицилії. Побачення йому не дають. «Я запитав їх, чи хочуть вони повернутися до України. Вони кажуть — так», — розповів він CNN. Він налагодив зв'язок із некомерційними організаціями, щоб розібратися з наступними кроками. «Італійці вирішують долю моєї родини — і навіть не дають мені їх побачити», — сказав він.
Матеріал підготовлено за участі кореспондентів CNN Вікторії Бутенко, Дарії Тарасової-Маркіної та Кости Гака.