Перед продовольчою коморою фундації Uniters у Варшаві — черга. Матері з дітьми, літні жінки, пенсіонери, ветерани без руки або ноги після боїв проти Росії. «Білі булочки чи зернові?» — питає помічниця у білому фартусі. Пахне свіжим хлібом, хоча вся випічка — вчорашня.
«Беру селянський хліб, чотири білі і дві темні булочки», — каже 70-річна жінка, що прийшла з онуками. «Беру простий, чесний хліб. Є такий?» — тонким голосом питає колишній солдат. «Так, звісно», — відповідає помічниця й кладе до торби дві буханки.
Вікторія Батрин, яка керує Uniters разом із матір'ю Галиною Андрушків, каже в коридорі навпроти роздаткового пункту: «Їх стає дедалі більше. Відтоді як польський уряд ухвалив закон про скорочення допомоги українським біженцям, хворі, бідні, люди з інвалідністю, діти та ветерани насамперед опиняються без опори. Щомісяця ми забезпечуємо хлібом і продуктами близько 6000 українців у Варшаві».
Маскувальні сітки та аптечки — з Варшави на фронт
За зачиненим входом на Єрусалимській алеї — курс першої допомоги для водіїв автобусів. Зазвичай тут видають продукти: фрукти, овочі, макарони, рис, молоко. За вікнами — одна з найбільших гуманітарних організацій міста.
У підвалі — ящики на ящиках. «Все це — на фронт», — каже дипломована соціологиня Батрин. У сусідній кімнаті простягнута напівготова маскувальна сітка; кілька жінок нарізають оливково-зелені стрічки. В кутку — вже готові. «Навіть якщо ми тут у безпеці, щодня думаємо про наших солдатів в Україні».
Поруч — упаковані аптечки в камуфляжному забарвленні. «Маленькі — для солдатів, близько 1000 злотих. Великі — для військових медиків на фронті, приблизно 14 000 злотих», — пояснює Андрушків. На першому поверсі вона вказує на три портрети у рамках: «Це наші загиблі добровольці. Посередині — мій брат».
Без страховки — без лікаря
У маленькому медичному кабінеті картонні ящики з ліками складені до стелі. На одному від руки написано по-українськи: «Знеболювальні». «Через закон всі українські біженці, які не працюють, втрачають медичне страхування в Польщі», — каже Андрушків. Сортовані лікарями пожертвувані ліки відправляють на фронт, а тут біженці без страховки можуть отримати консультацію й допомогу з пошуком лікаря.
Але при онкології, деменції або реабілітації після інсульту чи травми — й тут безсилі. Частину везуть назад в Україну, але під час повітряних тривог ніхто не переносить лежачих хворих до укриттів. Більшість із тих, хто збіднів, не можуть повернутися — житло зруйноване або під окупацією.
Нічліжки замість лікарень
З березня 2026 року дедалі більше літніх і хворих українських біженців потрапляє до польських нічліжок, де немає ні догляду, ні регулярного харчування, ні нормальної медичної допомоги. «Це швидко перетворюється на питання між життям і смертю», — каже Батрин.
Разом із інтернет-порталом Oko.Press, фундацією «Польський міграційний форум» і більш ніж дюжиною організацій Uniters подала офіційний протест уряду та запустила збір пожертв «Допоможемо українцям!» з метою зібрати два мільйони злотих. «Реакції від міністерства внутрішніх справ досі немає. Чекаємо і сподіваємося на доопрацювання закону», — каже Батрин.
«Ми програємо пропагандистську війну Путіна»
Ольга Лабедзька з міського інтеграційного центру «Мала Сливка» у варшавській Празі вважає, що уряд робить замало проти переважно російської пропаганди, яка сіє ворожнечу між поляками та українцями. «Паразитування на соціальних системах» — пропаганда Кремля, так само як вигаданий «медичний туризм мігрантів». Мартівським законом уряд Туска під тиском президента Кароля Навроцького позбавив страховки бідних, старих і хворих серед біженців.
«На жаль, це чистий популізм. Настрої поляків щодо українців отруєні, і закон лише підтверджує ці упередження», — каже вона. «У Польщі ми програємо пропагандистську війну Путіна — і в Європі, і в США. А найбільше від цього втрачають самі українці».
Страхових внесків вистачило б на всіх
Олександр Пестриков, прессекретар фундації «Український дім», каже, що закон кращий за свою репутацію — для тих, хто стабільно працює і сплачує податки, він поліпшує правове становище й дає визначеність. А таких серед біженців — більшість. Але найслабших він не захищає. «Раптом десятки тисяч людей опинились без даху над головою, без допомоги на дитину і без медичного страхування», — пояснює Пестриков.
При цьому страхових внесків від усіх працюючих українців вистачило б, щоб покрити медичні послуги для всіх українців у Польщі — включно з тими, хто з будь-яких причин їх не сплачує. «Йдеться не про мільйони, а про трохи менше ста тисяч біженців від війни», — каже Пестриков. Жоден поляк не витрачає на це жодного злотого.