Маленька квартира в Одесі, роки політичних потрясінь: молоде подружжя розповідає, як запідозрило, що їхню новонароджену вкрали в лікарні. Здорова дитина нібито померла вночі — добитися правди через суд так і не вдалося. Ці спогади спливають, коли читаєш про викрадення дітей з України до Росії, про примусово всиновлених малюків або немовлят, народжених сурогатними матерями вже після початку війни, за якими так ніхто й не приїхав.
Зараз про це мовчать. У центрі уваги — інше: спільна пропозиція Еммануеля Макрона й Фрідріха Мерца про участь виснаженої країни в усіх засіданнях і самітах ЄС без права голосу. Президент Зеленський відкинув ці плани як «несправедливі» та наполягає на повноправному членстві.
Москва виграє від слабкого Союзу
ЄС не міг би зробити Росії більшої послуги, ніж запросити Україну за свій стіл у прискореному порядку. У Києві колись настане час після Зеленського. Як тоді Єврокомісія не допустить прямого витоку інформації до Кремля? Поведінка Угорщини за Орбана вже показала, наскільки крихка єдність держав-членів. Ніхто не виключить, що після прийому України виникнуть значно серйозніші тріщини — насамперед через тиск на аграрний сектор інших держав. Роз'єднаний Союз і дискредитована ідея євроінтеграції — саме те, чого Москва хоче найбільше.
Корупція без меж
При всьому ентузіазмі Брюсселя не можна ігнорувати повторювані випадки корупції та шпигунства — зокрема в найближчому оточенні президента — на користь Росії. Можна припустити, що відомі скандали — лише верхівка айсберга, покликана відвернути увагу від глибшої тіньової мережі.
Чи справді Брюссель нічого не засвоїв із попередніх розширень? Хвилі 2004 і 2007 років теж були політичною ілюзією: підготовка виявилася недостатньою, а корупція в нових членах перевищила брюссельські норми. Оскільки критику розширення ЄС озвучують переважно праві та проросійські партії, від ілюзій, мабуть, судомно тримаються й далі.
Угода 2017 року поки що достатня
Угода про асоціацію, що набула чинності 1 вересня 2017 року і передбачає зону вільної торгівлі, фінансову підтримку та тісну політичну співпрацю, поки що мала б задовольняти. Постійні обіцянки місця за столом лише готують цей стіл для Москви: реальполітичні затримки підривають авторитет ЄС, незгоди послаблюють Союз, а варіант «без права голосу» відкриє нові канали для впливу й розвідки.
15 червня на засіданні міністрів закордонних справ ЄС і можливій конференції з питань вступу в Люксембурзі комусь варто процитувати Брехта: «Тільки найтупіші телята...»