Президент Польщі Кароль Навроцький у п'ятницю позбавив президента України Володимира Зеленського найвищої державної нагороди — після того, як той підписав указ про присвоєння армійському підрозділу назви Української повстанської армії. В Польщі це рішення викликало різке неприйняття.
Чому назва УПА болюча для Польщі
УПА діяла під час і після Другої світової війни, борючись проти Червоної армії — певний час у союзі з нацистськими окупантами — заради незалежності України. Водночас організація причетна до масових убивств на Волині у 1943–1945 роках: за польськими даними, тоді загинуло близько 100 тисяч етнічних поляків. Тисячі українців також стали жертвами репресивних акцій у відповідь.
Польські історики кваліфікують ці події як геноцид, метою якого було не допустити польського суверенітету над переважно українськими землями, що між двома світовими війнами входили до складу Польщі. Київ відкидає таке визначення, наполягаючи, що конфлікт був складнішим, — і вказує на загибель тисяч українців як свідчення його взаємного характеру.
Позиція Києва
Українська сторона стверджує, що присвоєння підрозділові назви УПА не несе «антипольського наміру»: назву обрали самі солдати — на честь тих, хто боровся проти Москви. Офіційні особи наголошують, що рішення стосується символіки, а не переосмислення спільної трагедії.
Ексгумації та невирішені питання
Попередні польські уряди з обмеженим успіхом добивалися доступу до місць масових вбивств на заході України. Торік Польща розпочала ексгумацію решток поляків у колишньому польському селі Пужники. Минулого тижня Київ дав дозвіл на ексгумацію у Любомльському районі Волинської області.
Навроцький неодноразово звинувачував Київ у затягуванні ексгумацій і закликав офіційно визнати Волинську різню геноцидом.
Більший контекст
Польща надала Україні масштабну підтримку в боротьбі проти російського вторгнення — прийняла майже мільйон біженців і постачає зброю. Проте під час виборчої кампанії Навроцький апелював до втоми поляків від великої кількості українців у країні й обіцяв не ратифікувати вступ України до НАТО, щоб не дратувати Росію. Ця позиція означала розрив із попередньою польською лінією і спричинила роздратування в Києві.
У 1947 році Польща примусово виселила близько 140 тисяч етнічних українців і лемків із південно-східних регіонів країни на землі, отримані від Німеччини. Українська сторона вважає це злочином етнічного очищення; польська — вимушеним контрзаходом проти підпілля УПА.