Wildberries — не просто найбільший інтернет-рітейлер Росії, а й один із найбільших позичальників країни, тісно пов'язаний із державними банками. Атакуючи дронами його склади, Україна намагається запустити економічний ланцюговий ефект.

Ударами дронів по Wildberries Україна реалізує стратегію, що виходить далеко за межи знищення окремих логістичних центрів. З палаючих складів має виростати економічний тиск — на компанію, на банки, на держбюджет і зрештою на сам Кремль.

Атаками на нафтопереробні заводи і паливні сховища Київ вже намагався ускладнити Росії фінансування війни. Наслідками стали дефіцит бензину, довгі черги на АЗС і зростання цін на пальне. Тепер, з Wildberries, українське керівництво робить наступний крок.

Wildberries обслуговує близько половини всієї російської онлайн-торгівлі. Сотні тисяч продавців збувають свої товари через платформу, щодня там замовляють мільйони людей в одинадцяти часових поясах. Для більшості росіян — особливо за межами Москви і Петербурга — Wildberries давно перестав бути просто інтернет-магазином. Мережа пунктів видачі дотягується до малих міст і сіл і в багатьох місцях стала буденною необхідністю.

Минулого року через Wildberries продали товарів майже на 70 мільярдів євро — це близько трьох відсотків ВВП Росії. При цьому компанія фінансувала стрімке розширення переважно в борг і тісно переплетена з державними банками — зокрема VTB. Таке поєднання економічної ваги, значного боргового навантаження та політичних зв'язків аж до Кремля робить Wildberries, з українського погляду, ідеальною ціллю.

Є ще один чинник: удари припадають на момент, коли економіка Росії вже перебуває під серйозним тиском. Війна навантажує держбюджет, високі ставки гальмують інвестиції і споживання, виробництво поза оборонним сектором буксує, а самі ж російські економісти попереджають про зростаючі ризики у банківській системі. Україна тисне на систему, яка вже дає тріщини.

Офіційно Київ обґрунтовує удари тим, що через Wildberries продаються товари, які використовує російська армія, — зокрема компоненти дронів, навігаційне обладнання і бронежилети. Зеленський також вказує на російські удари по українській логістичній інфраструктурі — насамперед по «Новій Пошті».

Українські представники вже відкрито кажуть про ширші цілі. Радник президента Михайло Подоляк заявив, що послаблення Wildberries може вдарити по банках-кредиторах, скоротити податкові надходження і посилити суспільний тиск. Удари мають зачепити тих, «хто тримається осторонь від політики і просто заробляє на хліб», і показати російській еліті, що й вона відчує наслідки війни.

Для багатьох продавців на платформі атаки стали питанням виживання. Тисячи за лічені хвилини втратили товари на складах. Збитки оцінюють приблизно у три мільярда євро. Одна з продавчинь розповіла, що у складі згоріло 4 000 шуб на суму понад 200 000 євро. Інші говорять про запаси, які збирали роками і які тепер повністю знищено. Оскільки Wildberries незадовго до початку нової хвилі ударів класифікував дронові атаки як «форс-мажор», жодних правових підстав для відшкодування збитків немає.

Гендиректорка Тетяна Кім оголосила про виплату допомоги найбільш постраждалим продавцям. Але багато хто вважає її мізерною і вимагає державної підтримки. За оцінками, близько 60% продавців на Wildberries живуть від кредиту до кредиту і платять високі відсотки. Банки вже пропонують реструктуризацію і відстрочення платежів, уряд розглядає можливу допомогу постраждалим. Але багато хто побоюється, що й це їх не врятує.

Атаки завдають мільярдних збитків самій компанії. За російськими оцінками, Wildberries вже втратив майже п'яту частину складських потужностей. До цього додаються витрати на резервні склади, відбудову і реструктуризацію всієї логістики.

А Wildberries і без того обтяжений боргами. Під час буму онлайн-торгівлі після початку повномасштабного вторгнення компанія пішла на безпрецедентну експансію: вклала мільярди у нові логістичні центри і вийшла далеко за межи e-commerce. У 2024 році Путін особисто схвалив злиття Wildberries з рекламним холдингом Russ — новий конгломерат мав стати міжнародним гравцем і запустити власну платіжну систему, щоб знизити залежність Росії від підконтрольних Заходу фінансових структур.

Потім Wildberries купив мережу косметики, туроператора, готелі у Туреччині та Єгипті, аеропорт в Інгушетії і частку в узбецькій пошті. До 2030 року у московському діловому районі також має з'явитися хмарочос заввишки майже 400 метрів. Все це зростання фінансувалося переважно в борг: за один рік короткострокові зобов'язання основного оператора зросли з 1,1 мільярда до 8,6 мільярда євро. Сама компанія визнала порушення кредитних ковенантів.

За оцінками, загальний борг може вже перевищувати 14 мільярдів євро. Близько 5 мільярдів з них припадає лише на державний VTB. Водночас, за оцінкою аналітичного порталу Riddle, Wildberries має мізерні фінансові резерви, щоб витримати тривалу кризу без держпідтримки.

Якщо компанія захитається, банки можуть бути змушені збільшити резерви під кредити і зафіксувати збитки. Сбербанк вже оголосив про перегляд ризик-менеджменту за кредитами онлайн-маркетплейсам. За оцінкою Riddle, порятунок Wildberries і мережи його продавців ще більше з'їсть і без того невеликий фінансовий буфер російської банківської системи.

Але економічна вага Wildberries — лише частина картини. Останніми роками компанія дедалі більше зближувалася з Кремлем. Видання російської еміграції пов'язують частину структури власності з олігархом Сулейманом Керімовим і високопоставленими чиновниками президентської адміністрації. Офіційно: цього року державний VTB придбав п'ять відсотків у WB Bank і уклав стратегічне партнерство з Wildberries.

Чи справді українська стратегія здатна спровокувати банківську або фінансову кризу — питання відкрите. Wildberries через свій масштаб вважається «too big to fail». Найімовірніший сценарій: держава разом із держбанками втрутиться, щоб не допустити краху.

Але саме в цьому з українського погляду вже може критися успіх. Кожен захід державного порятунку коштує грошей, навантажує і без того напружений бюджет і посилює фінансовий тиск на економіку, яка вже страждає від наслідків війни, високих ставок і слабкої кон'юнктури. Безпосередньої фінансової кризи для цього не потрібно. Для Києва головне — продовжувати підвищувати економічну ціну війни для Росії.