Війни передусім асоціюються з людськими стражданнями, але мають і економічний вимір, що сягає далеко за межі зони бойових дій. Іранська і українська війни тиснуть на глобальні ринки енергоносіїв і сировини, стимулюють переспрямування ланцюгів постачання та диверсифікацію імпорту. Для центральних банків постає питання: чи загрожує стійке зростання цін, що вимагатиме підняття ставок.
Українська війна показує, наскільки важкого фінансового тиску зазнає країна-оборонець, чия економіка суттєво постраждала від ударів. Без значних іноземних кредитів Україна не змогла б фінансувати свою оборону. Водночас агресор теж відчуває наслідки: множаться свідчення про виснаження російських ресурсів, а Москва, за новими даними, може заблокувати казахстанські постачання нафти до Німеччини.
Міжнародний валютний фонд докладно аналізував економічні витрати воєн, фінансування нарощування оборонних потужностей і витрати на повоєнну відбудову. Німеччина, як і багато інших країн, розбудовує оборонні потужності після десятиліть, протягом яких «мирні дивіденди» спрямовувалися на соціальні виплати.
Великого зростання від переозброєння не варто чекати
«За останні п'ять років приблизно половина країн світу збільшила свої військові бюджети, а обсяги продажів найбільших оборонних концернів реально подвоїлися за два десятиліття», — зазначає МВФ. Аналізуючи оборонні витрати 164 країн з 1946 року, фонд встановив: у типовому циклі нарощування, що триває понад два з половиною роки, видатки зростають приблизно на 2,7 відсоткового пункту від ВВП, причому близько двох третин фінансуються через вищі дефіцити. Оголошені темпи збільшення витрат серед країн НАТО в Європі в історичному порівнянні не виглядають надмірними.
На потужний поштовх для економічного зростання від додаткових оборонних витрат розраховувати не слід. Такі програми можуть короткостроково пожвавити сукупний попит — особливо якщо замовлення дістаються вітчизняним підприємствам. МВФ, однак, застерігає: загальний вплив нарощування оборонних витрат на обсяг економіки буде досить незначним, а зростання витрат відображається в збільшенні виробництва майже один до одного, не даючи більшого мультиплікаційного ефекту.
Якщо кошти переважно йдуть на закупівлю іноземного озброєння — скажімо, американських поставок для бундесверу — від переозброєння виграє економіка за кордоном. «У сфері оборонних витрат необхідно знайти баланс між безпековими та економічними перевагами виробництва всередині країни й перевагами ефективності дешевших закупівель у спеціалізованих виробників», — пишуть економісти Бен Конігрейв і Йон-Хьон Шін.
Оборона і дефіцитне фінансування
При внутрішньоєвропейських замовленнях важливо, щоб держави закуповували спільно — тоді підприємства отримають ефект масштабу. Для цього потрібна широка стандартизація оборонної продукції. Наразі багато держав вимагають дорогих індивідуальних замовлень: у підсумку значно потужніші американські збройні сили використовують набагато менше систем озброєнь, ніж менш потужні європейські.
У довгостроковій перспективі оборонні витрати — особливо на дослідження — можуть підвищити продуктивність економіки. Це стосується насамперед інноваційних компаній, що виробляють цивільну і військову продукцію. Такі ефекти найкраще задокументовані для Сполучених Штатів.
За підручником, оборонні видатки мають фінансуватися з поточного бюджету. Тоді громадяни при суттєвому розширенні оборонних витрат мусили б або погодитись на скорочення інших статей — зокрема соціальних, — або підтримати підвищення податків. Такі рішення не є популярними, тому багато держав вдаються до державного боргу.
«Залежність від дефіцитного фінансування може короткостроково підстьобнути економіку, але середньостроково навантажує стійкість державних фінансів — особливо в країнах з обмеженим бюджетним простором», — констатує МВФ. Серед великих країн Європи найбільш стиснений бюджетно-політичний простір у Великій Британії, Франції та Італії.
Повоєнне відновлення залишається повільним
Економічне відновлення після закінчення війни нерідко відбувається дуже повільно. «Якщо мир зберігається, обсяг економіки відновлюється, але порівняно з воєнними втратами часто залишається на скромному рівні», — зафіксував МВФ. «У крихких економіках, де конфлікти спалахують знову, відновлення нерідко зупиняється».
Для відновлення країни принциповим є врегулювання зовнішнього боргу, міжнародна допомога та питання економічного устрою. Про це свідчить разюче різне відновлення Федеративної Республіки Німеччина і НДР після Другої світової війни. «Заходи, що одночасно знижують невизначеність і відновлюють капітальний запас, здатні зміцнити очікування, сприяти припливу капіталу і полегшити повернення переселенців», — підсумовує МВФ.