Головного економіста російського держбанку розвитку ВЕБ Андрія Клепача звільнили після того, як він публічно порівняв нинішню економіку Росії з ситуацією напередодні революції 1917 року — й передбачив соціальну кризу.
Клепач виголосив ці слова на форумі Нікітського клубу в травні. Російські медіа повідомили про виступ лише минулого тижня. За даними двох джерел, знайомих із ситуацією, він застерігав: країна відстає від Заходу та Китаю й зазнає дедалі більших витрат через війну в Україні.
«На мій погляд, економіка витримає, але може виникнути соціальна криза — і саме тоді, коли ніхто особливо не очікуватиме. Нагадаю: лютневої революції 1917 року теж ніхто не чекав», — сказав він, маючи на увазі повалення Миколи ІІ, згідно з The Times.
Клепач також заявив, що Росія програє не лише Китаю та США, а й Україні — через фінансову підтримку, яку Київ отримує від Заходу. «У цій війні на виснаження ми не переможемо. Ми маємо ілюзію, що там все розвалиться. Не розвалилось і не розвалиться. Наші витрати зростають», — додав він.
ВЕБ, що фінансує державні проекти, підтвердив у письмовій відповіді: Клепач більше не є головним економістом банку, проте причин не назвав. Сам Клепач, призначений на цю посаду 2014 року, підтвердив своє звільнення агентству Reuters.
Попередження, яке не почули
У травневому виступі Клепач визнав часткову стійкість Росії до санкцій, але попередив: тиск зростає через українські удари по енергетичній та логістичній інфраструктурі. Він вказав на зростання майнової нерівності та нижчі темпи зростання ВВП порівняно зі США й Україною.
У липні центральний банк Росії допустив, що економіка може взагалі не зрости цього року. Повторювані удари по нафтопереробних заводах і складах Wildberries спричинили шоки пропозиції, підвищивши ризики інфляції та суспільне невдоволення.
Путін заявив, що економіка стабільна — попри, як він висловився, «зовнішні спроби» її підірвати.
«Економічно ми не обвалимось, але відставання продовжуватиме зростати — з усіма наслідками, які з цього випливають», — сказав Клепач, передбачаючи, що криза прийде «саме тоді, коли ніхто особливо не чекає».
Він також розкритикував надмірну залежність від Китаю та неузгодженість монетарної, бюджетної й промислової політики. «Якість управління майже постійно погіршується. Рішення приймаються безперервно, але рівень їхнього обґрунтування вкрай низький, а стратегічні наслідки — довгострокові», — підсумував він.