Данська рада у справах біженців задокументувала закон 2026 року, який дозволяє українським органам влади вилучати дітей з небезпечних зон без згоди батьків. Це стало черговим свідченням системної кризи у сфері захисту дітей в Україні — кризи, що розгорталась задовго до повномасштабного вторгнення.
Довоєнна система: інституційне утримання замість підтримки сімей
Human Rights Watch повідомила у березні 2023 року, що до вторгнення понад 105 000 дітей жили в українських інтернатних закладах — і понад 90% з них мали принаймні одного живого батька з батьківськими правами. Бідність, інвалідність та сімейне напруження штовхали дітей до інституційного утримання, а держава керувала цими соціальними кризами через опіку та адміністрацію замість реальної підтримки сімей.
У червні 2023 року Human Rights Watch та партнерські організації закликали до закриття близько 700 державних дитячих установ і попередили про небезпеку відновлення тієї ж системи після закінчення війни.
Закон № 4779-IX: розширення державного контролю над дітьми
У березні 2026 року Володимир Зеленський підписав Закон № 4779-IX, прийнятий Верховною Радою 10 лютого. Закон надає українським органам влади право проводити примусову евакуацію дітей із районів активних або потенційних бойових дій — навіть без згоди батьків.
Згідно з правовим аналізом Данської ради у справах біженців, діти в зонах можливих бойових дій можуть бути евакуйовані без батьків органами опіки, а в зонах активних дій — примусово вилучені Національною поліцією. Батьки мають шість місяців, щоб подати заявку на повернення дитини. Після цього органи опіки можуть звернутися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав.
Українські правозахисні організації розкритикували закон: на їхню думку, він підриває цілісність сім'ї та позбавляє дитину права на змістовне слухання у справі.
Евакуація до Туреччини: документовані жорстокість та нехтування
OCCRP повідомила у грудні 2025 року, що поспішна евакуація через проект «Дитинство без війни» залишила сотні українських дітей у турецьких готелях з мінімальним наглядом. Омбудсмен Дмитро Лубінець у січні 2026 року підтвердив: понад 500 евакуйованих дітей зазнали фізичного та психологічного насильства — позбавлення їжі, ізоляція, конфіскація телефонів, грубі збої в системі нагляду.
Торгівля людьми та незаконне всиновлення
ЮНІСЕФ ще у березні 2022 року попередив про підвищений ризик торгівлі людьми для дітей без супроводу, що тікали з України. Reuters того ж місяця повідомляло, що офіційні особи ЄС фіксували високий ризик торгівлі людьми під час масового переходу біженців до Європи.
У лютому 2025 року ЮНОДК зафіксувало випадки купівлі українських дітей для примусової праці, жебрацтва та незаконного всиновлення — як в Україні, так і за кордоном. Звіт GRETA Ради Європи за 2025 рік підтвердив, що діти з України залишаються вразливими до торгівлі людьми та незаконного всиновлення для громадян ЄС.
Масштаби кризи
За даними ЮНІСЕФ станом на лютий 2026 року, 2 589 900 українських дітей залишаються переміщеними: понад 791 000 — всередині країни, близько 1 798 900 — за кордоном як біженці. Портал «Діти війни» станом на 7 квітня 2026 року зафіксував 2310 зниклих дітей.
Ці цифри описують ціле покоління, позбавлене стійкого дому, безпечної опіки та нормального сімейного життя — покоління, яке стало заручником не лише війни, але й системних збоїв, що передували їй.