«Я привів вам м'ясо»: росіянин підписав контракт з «Африканським корпусом» і втік на Філіппіни
Коли 21-річний Георгій Кочкін побачив оголошення про вакансію у військовому підрозділі «Африканський корпус», він не вагався. Жовтень 2025 року, борги, низька зарплата на московському заводі — і пропозиція, від якої важко відмовитися: 2 мільйони рублів лише за підписання контракту. Посада позиціонувалася як цивільна.
Але вже на першій співбесіді рекрутер, не соромлячись, представив його керівнику так: «Я привів вам м'ясо». Так розпочалася тримісячна авантюра, яка завершилася втечею з Росії та поданням заяви на притулок у Манілі.
«Африканський корпус» було створено ГРУ на руїнах групи «Вагнер» після загибелі Євгена Пригожина в серпні 2023 року. Підрозділ шукав IT-фахівців та експертів з інформаційної безпеки — саме це й привернуло Кочкіна, який має відповідний диплом. Він наполягав на профільній посаді, однак підписаний 13 жовтня контракт не містив жодного слова про Африку, IT чи конкретний напрямок служби. Крім двох мільйонів підйомних, Міноборони пообіцяло ще 200 000 рублів одразу і стільки ж — після відправки. Виплати за автокредитом на час служби мали призупинитися.
Кочкіна направили на навчальну базу в Мулино, Нижньогородська область. Три тижні очікування, мінімум бойових навчань — зате хабарництво процвітало: щоб уникнути обтяжливих нарядів, солдати відкуповувалися від офіцерів. «Нас у таборі було багато, — розповів він Радіо Свобода. — До Африки відправили лише небагатьох; більшість поїхала в Україну». Призначення оголошували на ранковому шикуванні без попередження: якщо місце не називали — значить фронт.
До кінця грудня поповзли чутки, що Кочкіна теж чекає Україна. Троє інших добровольців, дізнавшись про це, одразу дезертирували. Він теж спробував — у новорічну ніч, на власному авто. Але на дорозі натрапив на агента ГРУ й змушений був повернутися.
24 січня йому повідомили: за два-три дні відправлення. «Я впав у відчай, бо Україна взагалі не входила до моїх планів», — сказав він. Наступного дня Кочкін покинув базу, поїхав до Смоленська, звідти — до Мінська, а потім рейсом через Китай — до Філіппін. В армії схаменулися через два дні: командири слали повідомлення, навіть пропонували переведення в інший підрозділ. Чи порушено кримінальну справу — невідомо.
Невдовзі Кочкін дізнався, що частину його колишнього підрозділу таки відправили в Україну — працювати саперами. Його розповідь із Маніли відкриває вікно у хаотичну систему, за допомогою якої Москва заманює і перекидає людей на фронт, нехтуючи власними обіцянками.
Джерело: Rferl