Висока виробнича потужність та широка адаптивність між різними підрозділами зробили Україну однією з головних сил у «війні дронів». Київ вже експортує свою експертизу в інші країни, які ще не навчилися ефективно протидіяти подібним пристроям.

Перська затока під прицілом іранських дронів

Близький Схід охоплений вогнем вже понад місяць. Ця війна, що протиставляє США та Ізраїль Ірану, підтверджує одне: центральне місце дронів у сучасних конфліктах.

Розташовані між двох вогнів, країни Перської затоки зазнають численних іранських атак — балістичними ракетами та, передусім, дронами. Недорогі й легкі у виробництві, дрони Shahed коштують дорого у перехопленні: для цього потрібно кілька протиповітряних ракет, а ефективність такого захисту далеко не завжди виправдовує витрати.

Опинившись у скрутному становищі, країни регіону звернулися до нового союзника, добре обізнаного з «війною дронів», — України. Минулого тижня президент Володимир Зеленський підписав оборонні угоди з Саудівською Аравією, Катаром та Об'єднаними Арабськими Еміратами після розгортання українських військових експертів для допомоги у протидії іранським атакам. Завдяки досвіду у протидії безпілотникам та зростаючій оборонній промисловості, Україна тепер утверджується в регіоні не як одержувач, а як повноцінний постачальник.

Понад 1500 днів: як Україна стала «державою дронів»

Війна в Україні, що триває вже понад 1500 днів, утвердила дрони як центральну зброю сучасних конфліктів. За даними Київської школи економіки (КСЕ), вони відповідають за 80–85% ударів на передовій у 2025 році — понад 215 тисяч атак лише за літо, «захищених національною екосистемою, що сприяє швидким та недорогим інноваціям».

Здатна виробляти до 10 мільйонів дронів на рік, Україна утвердилася як справжня «держава дронів», розробляючи власні військові технології у сфері комунікації, навігації та автономності. Цей стрімкий розвиток, спричинений реаліями електронної війни, створює разючий контраст із країнами на зразок США, де впровадження нових рішень гальмується складними бюрократичними процедурами.

Сайт Defense One, що спеціалізується на військовій тематиці, підкреслює: українська екосистема дронів дозволила втілити теорію, сформульовану полковником Джоном Бойдом із ВПС США в 1970–1980-х роках і яка досі залишалася переважно непрактичною. Це система, що пов'язує спостереження, аналіз, рішення та дії у великому масштабі, забезпечуючи надзвичайно швидкий обмін інформацією між фронтом і виробництвом.

FPV-дрони: 80% втрат противника

За чотири роки Україна стрімко розробила широкий спектр безпілотників — від розвідувальних до FPV-камікадзе, включно з ударними дронами великої дальності та перехоплювачами. За дослідженням Atlantic Council, американського аналітичного центру зі спеціалізацією на міжнародних стосунках, FPV-дрони стали ключовою зброєю України: на них припадає близько 80% російських втрат, а їхня ефективність дозволяє утримувати фронт навіть без артилерійської підтримки.

Дешеві та виготовлені у великих масштабах — до 200 тисяч одиниць на місяць у 2025 році — вони здатні знищувати військове обладнання вартістю кілька мільйонів доларів. При цьому українські дрони не стандартизовані: кожен підрозділ зберігає повну тактичну свободу, самостійно обираючи постачальників залежно від продемонстрованої ефективності — без очікування рішень комітетів чи проходження бюрократичної ієрархії.

Принцип Бойда в дії: рішення — за тим, хто ближче до інформації

У цій системі «солдат стає органом влади для розподілу ресурсів», зазначає Defense One. Немає технічних завдань, багаторічних контрактів чи посередників. Ресурси розподіляються відповідно до конкретних результатів, а не за строком служби чи контрактними позиціями.

Україна унікальним чином втілює принцип Бойда: повноваження приймати рішення мають належати тому, хто найближче до інформації в реальному часі. Ця тактика спровокувала справжню гонку інновацій з Росією, у якій змішуються електронне глушення та нові технології — зокрема дрони з оптоволоконним керуванням. Водночас Москва значно прискорила власне виробництво, орієнтуючись передусім на вже перевірені іранські моделі Shahed.

Уроки для НАТО та союзників

Країни НАТО та їхні союзники також уважно спостерігають за цими тенденціями. Після отримання російського дрона Shahed-136 американські інженери розібрали його, адаптували з американськими системами наведення та супутникового зв'язку й розгорнули дрон LUCAS приблизно за п'ять місяців — вартістю 35 тисяч доларів за одиницю, порівняно з понад 2 мільйонами для крилатої ракети Tomahawk. Виклик виявився переважно організаційним, а не технічним.

У Європі також вчаться скорочувати час адаптації. На початку 2025 року компанія Saab, шведські ВПС та Шведське агентство з озброєння (FMV) реалізували схожий підхід із системою протидії дронам Loke, розробленою та випробуваною всього за 84 дні. Завдяки використанню перевірених компонентів та спрощеним процедурам система вже функціонувала в квітні на авіабазі Мальборк у Польщі.

Нова логіка сучасної війни

Загалом дрони змінили сучасну війну, уможливлюючи швидкі, дешеві та масштабні удари. Вони перевертають традиційний баланс сил, роблячи можливими атаки на критичну інфраструктуру, кораблі та військові бази — у тому числі з боку недержавних акторів, як-от «Хезболла» чи хусити.

Як зазначає The Conversation, ці асиметричні удари важко відбити: вони завдають людських та матеріальних втрат, одночасно використовуючи слабкості класичного захисту. Дронова війна нав'язує нову логіку: виробляти швидко, у великих кількостях та з мінімальними витратами, де «атриція та постійна адаптація стають центральними» — і цим докорінно перевертає традиційні військові моделі.