Від хаосу 2022-го до дронів 2026-го
Тижні в тісних укриттях, зона ураження завширшки до 25 кілометрів, евакуація поранених, що займає дні замість годин — це буденність сучасного фронту. DW поговорив з українськими військовими про те, як війна трансформувалась за чотири роки повномасштабного вторгнення.
2022: Добровольці, хаос і HIMARS
На початку вторгнення військкомати не встигали приймати всіх бажаючих. «Мене не брали до армії аж до вересня 2022 року», — згадує Олександр Кашаба, якому тоді було 22 роки. «На фронті панував хаос — підрозділів багато, зв'язку між ними — ніякого», — описує заступник командира батальйону дронів Станіслав Кочерга. Згодом лінія фронту стабілізувалася, і почалася класична наземна війна з піхотою, танками, артилерією й авіацією.
Того ж року іноземні реактивні системи залпового вогню HIMARS стали, за словами Владислава Урубкова з фонду «Повернись живим», справжньою «зміною правил гри» — особливо під час контрнаступу на Харківщині.
2023: Mavic і перший контрнаступ
У 2023 році квадрокоптери Mavic перетворились з розвідувальних на ударні засоби, а з літа обидві сторони масово задіяли дрони-камікадзе. «Мені пощастило служити в піхоті до того, як дрони стали домінувати», — каже Кашаба, який під час контрнаступу працював менш ніж за 1,5 км від ворожих позицій і переміщував зброю та особовий склад на бронеавтомобілі. «Тоді поранені потрапляли до нас через кілька годин після поранення. Тепер це займає дні», — пояснює парамедик із позивним «Кажан».
2024: FPV-дрони і зростаюча зона ураження
На початку 2024 року Росія стрімко просувалась на Донеччині. Саме тоді особливо гостро відчулася нестача солдатів. Водночас FPV-дрони стали домінуючою зброєю — особливо після затримок із постачанням артилерійських снарядів. Під час боїв за Авдіївку безпілотники компенсували дефіцит артилерії.
Техніку довелося відвести в тил: якщо у 2022 році танк міг стояти за 3 км від лінії зіткнення, то з 2024-го — лише за 10–15 км. Піхота змушена ховатися під землю, а «ворог просочується невеликими групами», зазначає Кочерга.
2025: Курська операція і наземні роботи
Влітку 2024 року розпочалася Курська наступальна операція. Українські сили швидко просунулися на територію Росії, але втримати позиції не змогли. Вирішальну роль у російському контрнаступі відіграли дрони на волоконно-оптичному кабелі, нечутливі до радіоелектронних перешкод. «Ми їхали вночі, і було дуже страшно, бо розумієш: протиставити цим дронам нічого», — розповідає «Кажан».
Водночас з'явились нові рішення. Військові лікарі консультують поранених за відеозв'язком прямо на позиціях і доставляють ліки дронами — завдяки цьому солдати з ампутаціями можуть вижити навіть тоді, коли евакуація неможлива тижнями. Для постачання й евакуації дедалі ширше використовуються наземні роботи.
2026: Starlink і відкриті питання
На початку 2026 року Україна змогла відрізати російські підрозділи від терміналів Starlink, якими ті користувалися для координації й керування безпілотниками. «Те, що ми можемо робити на фронті завдяки Starlink, — сподіваємось, росіяни вже не зможуть», — каже Урубков.
Проте перспективи залишаються туманними. «Ця війна — стратегічний наступ ворога, який утримує ініціативу. Наша робота — переважно в обороні. Хотілося б це змінити», — зазначає Урубков. Кашаба ще відвертіший: «Хто першим залишиться без солдатів, здатних воювати в умовах тотального домінування дронів, — той і програє».
Джерело: DW