Як і багато українців, Марина Гоменюк покинула рідну країну після повномасштабного вторгнення Росії чотири роки тому. Вона встигла закінчити навчання в Чехії, поповнивши й без того вражаючий список знаних мов в'єтнамською, а наступного року повернулася додому — і зустріла свого коханого, Юрія Орлова.

Гоменюк та Орлов, який очолював Київський флорбольний клуб після виступів за хокейні команди столиці, опинилися серед 24 людей, загиблих у четвер під час нищівної хвилі російських авіаударів — українські військові охарактеризували її як найбільший ракетний удар за всю війну. Крилата ракета зрівняла з землею їхній житловий будинок.

У суботу друзі й рідні прийшли попрощатися з Гоменюк — 24-річною вчителькою англійської мови. Вони сподівалися також провести в останню путь Орлова, однак тіло ще не було готове до поховання.

«Вона була дуже чуйною людиною. Мені дуже шкода, бо вона мала стільки мрій. Працювала з дітьми і сама хотіла колись мати дітей — коли настануть безпечніші часи», — розповіла подруга Олеся Юхнович агентству Associated Press.

Пара познайомилася через додаток для знайомств після того, як Гоменюк 2023 року повернулася до України з Чехії, де вивчала в'єтнамську. Подруги кажуть, що вона розмовляла приблизно десятьма мовами, зокрема вільно говорила корейською та китайською.

Людина тонкої душі, вона підбирала покинутих тварин. Любила мандрувати і відкладала гроші на поїздки до нових країн.

«Це молода людина. Це дівчина, у якої попереду було абсолютно все життя», — сказала Анастасія Петрушина, подруга і колега. «Цього майбутнього більше не буде — наша молодь, по суті, не може його мати. Ніколи не знаєш, яке горе чекає на тебе».

Друзі кажуть, що раді, що Гоменюк зустріла Орлова, якому на момент загибелі було 30 років. Попри відмінності — він любив спорт, вона — мистецтво, — всім навколо було очевидно, що вони щиро піклуються одне про одного.

Вона ходила на кожну його гру по неділях — це стало їхньою традицією. Він навчив її грати у флорбол, різновид хокею на підлозі, а вона навчила його англійської.

«Прикро. Мала б допомагати готуватися до весілля, а натомість допомагаю готуватися до похорону», — сказала Юхнович. «Це жахливо».

Їхня загибель сталася після дуже важкої зими з безперервними ударами по Києву. За словами Юхнович, вони часто говорили про бажання переїхати з Дарниці — мікрорайону на лівому березі, де електроенергію після відключень відновлювали пізніше, ніж в інших частинах міста, — але не могли дозволити собі цього.

Юхнович написала Гоменюк після четвергового удару, але відповіді так і не отримала.

«Ніколи не думаєш, що щось може трапитися з кимось близьким, і пишеш просто на всякий випадок», — сказала вона. «Я ніколи не думала, що саме цього разу повідомлення залишиться непрочитаним».