Рекордна атака і вікно можливостей: як близькосхідна криза допомагає Путіну
У вівторок Росія завдала найбільшого повітряного удару по Україні з початку повномасштабного вторгнення, повідомляє Інститут вивчення війни. Протягом доби було запущено майже 1 000 дронів, 23 крилаті та 7 балістичних ракет — удар охопив 11 регіонів, сім міст зазнали обстрілів, загинули щонайменше шестеро людей. Серед уражених об'єктів — пам'ятка Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Про те, що ескалація на Близькому Сході відкриє Путіну вікно можливостей для посилення тиску, попереджали ще кілька місяців тому — зокрема президент Зеленський. Тепер ці побоювання справджуються.
«Ескалація на Близькому Сході відвернула увагу від України», — зазначає Ярослава Барб'єрі, науковий співробітник Форуму з питань України в Chatham House. Переміщення засобів протиповітряної оборони та боєприпасів до регіону залишає Україну вразливою до масованих атак. США, зосереджені на власних операціях проти Ірану, неминуче пріоритизуватимуть власні потреби, а не поставки через ініціативи на кшталт PURL.
За попереднім військовим аналізом, лише за перші тижні близькосхідної війни США витратили схожу кількість боєприпасів із інтенсивністю, що перевищує обсяг постачання Україні за чотири роки повномасштабної війни. Якщо такий темп збережеться, системи ППО України опиняться під серйозним тиском.
До цього додається фінансовий чинник: тимчасове закриття Ормузької протоки підштовхнуло ціни на нафту вгору, принісши Росії додаткові доходи. За даними Христіни Гейворд з Інституту вивчення війни, тимчасове пом'якшення санкцій також дозволяє надходженням від нафти й газу і далі поповнювати кремлівську скарбницю.
Мирні переговори між тим повністю зайшли в глухий кут. Кремль не зробив жодних поступок ані щодо територій, ані щодо гарантій безпеки — і продовжує вимагати від Києва здачі регіонів, які Україна досі контролює. «Подальші удари є частиною переговорної тактики Путіна», — пояснює Гейворд. Впродовж понад року він намагається переконати Вашингтон, що українські позиції ось-ось впадуть і що Київ мусить погодитися на умови вже зараз. Гейворд називає ці твердження хибними.
Стратегічний фокус Росії зосереджений на Донецькій області — зокрема на укріпленому поясі фортець, який Москва досі не контролює. Саме тут, за словами Барб'єрі, «вікно можливостей» — поєднання весняного покращення погоди та відволікання уваги через іранську кризу — спонукає Росію до активізації наступу.
Втім, швидкого прориву очікувати не варто. «Навряд чи російські сили швидко просунуться на полі бою», — вважає Гейворд. Темп просування залишається повзучим, а Україна завдає противнику дедалі більших втрат. Штурм укріплених міст може виявитися для Росії надзвичайно дорогим.
Колишній представник НАТО в Москві Джон Лаф зазначає, що в довгостроковій перспективі Україна зберігає перевагу оборонної сторони. «Путін покладається на те, що армія повільно захоплюватиме укріплені міста на Донбасі. Але українці, схоже, впевненіші, ніж до зими, що зможуть стримувати росіян і у 2026 році», — каже він.
«Це дуже делікатний момент для України», — підсумовує Барб'єрі. Країна готується до багаторічного конфлікту — і зараз їй потрібна не лише зброя, а й стратегічна увага союзників.
Джерело: The-Independent