«Ландшафтний дизайн» і «кросфіт»: як Україна бореться за рекрутів
У вагонах київського метро і на рекламних щитах — оголошення «Азовської школи ландшафтного дизайну». Замість садівника в квітах — усміхнений боєць Корпусу «Азов» біля гаубиці, що «проектує ландшафт» на російському боці. Так виглядає рекрутинг у сучасній Україні.
Поки фронтова лінія завдовжки 1250 кілометрів поглинає людські ресурси, Київ стикається з гострою нестачею військовослужбовців. Окремі підрозділи змагаються за потенційних рекрутів із дотепними слоганами, кампаніями в соцмережах і обіцянками якісної підготовки, яка знижує ризик загибелі.
Чимало українських чоловіків призовного віку — від 25 до 60 років — свідомо обирають конкретний підрозділ, аби уникнути долі тих, кого «забирають» призовні патрулі: поверхневий вишкіл і одразу — штурмові групи з надзвичайно високим ризиком загибелі.
«Жодної підготовки. Їм байдуже, що я не переживу першої атаки», — розповів Al Jazeera Тимофій, 36-річний офісний працівник, якого примусово мобілізували торік. Він втік із двох навчальних центрів.
Сотні тисяч чоловіків ухиляються від призову, дають хабарі або нелегально перетинають кордон. Корупція і примус з боку призовних офіцерів задокументовані урядовцями, журналістами та правозахисниками.
У перший рік після повномасштабного вторгнення Росії чоловіки масово йшли добровольцями — годинами стояли в чергах біля призовних пунктів. «Перша хвиля була дуже масовою, вони були мотивовані», — розповів старший військовослужбовець на умовах анонімності. Сьогодні добровольці — рідкість. Середній вік призовників перевищив 40 років, рівень фізичної підготовки знизився. «Ми отримуємо тих, хто залишився від решти», — зазначив він.
Лідером рекрутингу залишається «Азов» — нині Перший Національний гвардійський корпус. Крім «школи ландшафтного дизайну», підрозділ запустив саркастичні «курси» з «контент-мейкінгу», «івент-менеджменту» та «кросфіту». Репутацію «Азову» зміцнили тримісячна оборона Маріуполя у 2022 році та ореол мучеництва: близько 700 бійців досі утримуються в Росії, за свідченнями звільнених — в умовах катувань і голоду.
Рекрутинговий офіс «Азову» у центрі Києва — разюча протилежність радянським призовним пунктам зі скрипучими підлогами. Тут є хіпстерський кафетерій і магазин із мерчем. На стіні — напис від руки: «Народ, який не захищає своїх героїв, стає навколішки перед ворогом».
«Ми будуємо систему, в центрі якої — солдат, адже солдат — це не ресурс, а основа всієї системи», — розповів старший рекрутер з позивним Тара. За його словами, кандидати проходять тести та співбесіди, обирають посаду «з найвищою ефективністю», а підрозділ гарантує службу саме на тій ролі, для якої рекрута затверджено.
Менші підрозділи такої розкоші не мають. «Ми питаємо знайомих, розповідаємо друзям, але цього ніколи не вистачає», — каже Олег, старший офіцер підрозділу на сході країни.
Генерал-лейтенант у відставці Ігор Романенко, колишній заступник начальника Генерального штабу, переконаний: вихід один — загальне обов'язкове військове навчання. «Усі пільги мають бути скасовані, всі чоловіки призовного віку повинні пройти підготовку. Інакше ми продовжуватимемо здавати позиції».
Джерело: Aljazeera