Гонконзський доброволець у рядах ЗСУ: «Ми зобов'язані діяти»
Коли президент США Дональд Трамп на початку 2025 року оголосив про припинення допомоги Україні, 31-річний житель Гонконгу на ім'я Нід прийняв рішення, що змінило його життя: він сам вирушить воювати.
«Я відчував, що це дуже несправедливо, — розповів Нід виданню Global Voices під час відеодзвінка зі своєї військової бази в Україні. — Коли ті, хто при владі, нічого не роблять, ті, хто знизу, мусять діяти. Ми, звичайні громадяни, зобов'язані це робити».
Нід прибув до України у березні 2025 року, залишивши роботу кухаря. Нині він бойовий медик у 3-й окремій штурмовій бригаді: евакуює поранених за допомогою роботизованих платформ, до того відслуживши кілька місяців піхотинцем.
Нід вбачає паралелі між опором України та власними випробуваннями Гонконгу. Обидва пережили переломний 2014 рік — анексію Криму Росією та гонконзький Рух парасольок. «Нас обох окуповує сусідня держава, яка поступово підриває нашу політичну автономію і асимілює нас», — каже він, додаючи, що його підрозділ свідомо береже українську мову — так само, як він хотів би зберегти кантонську.
Після придушення Пекіном протестів 2019 року та запровадження Закону про національну безпеку Нід дедалі більше втрачав простір для участі у громадському житті. «Людей, які висловлювалися політично, ставало дедалі менше. Я відчував розчарування. Тому подумав: чому б не поїхати туди, де я міг би підтримати справедливість власними силами?»
Солідарність між двома містами має глибше коріння. У 2019 році протестувальники в Гонконгу надихалися українською Революцією Євромайдану, переглядаючи документальний фільм «Зима у вогні». До 2022 року солідарність змінила напрямок: гонконжці масово приходили до місцевого українського ресторану з пожертвами та підтримкою.
Війна у п'ятий рік: масштаб і ціна
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну вступило у п'ятий рік 24 лютого 2026 року — це найбільший збройний конфлікт в Європі з часів Другої світової. За даними ООН, загинуло щонайменше 15 000 мирних жителів, серед них 763 дитини. За оцінками CSIS, Росія зазнала близько 1,2 мільйона втрат (з них ~325 000 убитих), втрати України — 500 000–600 000 осіб, включно з до 140 000 загиблих.
Зима виявилася особливо жорстокою: Росія посилила удари по енергетичній інфраструктурі, залишивши мільйони людей без стабільного тепла, світла та води. «Мінус 20 градусів, а електрика є лише дві години на день. Мешканці багатоквартирних будинків в Одесі не можуть топити дровами. Їм живеться дуже важко», — описує Нід.
Євросоюз надав понад 193 мільярди євро допомоги, однак єдність дає тріщини: міністри не змогли узгодити нові санкції проти Росії. Запропонований Трампом мирний план із 28 пунктів передбачає територіальні поступки Москві, що Київ категорично відкидає.
Двоє гонконзьких добровольців загинули в бою
У грудні 2025 року двоє гонконзьких добровольців — відомих під псевдонімами Пін і Шуй — загинули під час першого розгортання на передовій у Запоріжжі, намагаючись забрати тіло полеглого побратима. Нід, який особисто знав Піна, був приголомшений.
«Коли гинули інші мої побратими, я перебував на позиції — робота відволікала. Але коли загинули Пін і Шуй, я був на базі на звичайних тренуваннях. Не було невідкладної роботи, яка могла б заглушити біль. Відчуття, наче ковтаєш щось гірке».
У січні секретар з питань безпеки Гонконгу Кріс Тан припустив, що деякі гонконжці вступають до ЗСУ заради бойової підготовки, яку потім можуть використати проти власного уряду. Нід відкинув це твердження: «Якщо уряду не потрібні насильство чи кровопролиття для дій — хто захоче вмирати? Потрібен діалог, а не страх».
ЄС: підтримка незмінна
21 лютого організація «Антивоєнна мобілізація Гонконгу» провела протест у Культурному центрі Цим Ша Цуй, приурочений до четвертої річниці вторгнення. Учасники вшановували пам'ять полеглих, аж поки співробітники муніципальних служб не зупинили акцію через відсутність дозволу. Організація засудила загарбницьку війну Путіна, розкритикувала США за фактичне усунення України від мирних переговорів, а також закликала Європу припинити імпорт російського газу.
На заході 24 лютого Гарві Рауз, керівник представництва ЄС у Гонконгу, підтвердив незмінну відданість блоку Україні та наголосив на занепокоєнні постачанням товарів подвійного призначення через Гонконг до Росії. «Ми також обговорюємо необхідність не допустити жодного сприяння тіньовому флоту Росії», — сказав він. — «Україна бореться не лише за власну свободу. Вона бореться за всіх нас».
Спостерігаючи здалека
Для Анни Однокопили, представниці Української громади Гонконгу, спостерігати за війною з тисяч кілометрів — окреме горе. Уродженка Києва, вона живе в Гонконгу майже десять років, але її рідні залишаються вдома. «Звичайно, це страшно. Кожен українець має когось на війні. Ось і моя родина досі там — весь цей час дається нелегко».
Анна відреагувала на загибель гонконзьких добровольців: «Це жахливо — наче втрачаєш когось із власної родини. Кожен українець по достоїнству оцінить їхній внесок». Її надія проста: «Ми всі хочемо, щоб війна закінчилася. Хочемо повернути всі території такими, якими вони були до 2014 року — адже війна почалася задовго до 2022-го».
«Не втрачайте надії»
Нід розповідає, що на думки про відступ немає часу — його тримає тут турбота про живих і пам'ять про полеглих. Зустрічі зі старшими солдатами зміцнюють рішучість: «На позиції є дядько років п'ятдесяти-шістдесяти. Якби мій батько мусив воювати на передовій — мені було б нестерпно».
Кілька місяців тому він отримав поранення від ворожого дрона, але не залишив службу. Нід планує воювати до кінця, набуваючи нових навичок — керування дронами, безпілотними наземними машинами, бойова медицина. І передає слово своїм землякам: «Не занурюйтесь у цю гнітючу атмосферу. Робіть те, що у ваших силах. Не занепадайте духом. Не забувайте, що ви — гонконжці».
Джерело: Globalvoices