Чотири роки війни: як Путін утримує контроль над Росією
Те, що мало стати стрімкою операцією з повалення українського уряду, перетворилося на виснажливу чотирирічну війну. Обіцянка президента Росії Володимира Путіна захистити жителів Донбасу обернулася тим, що сотні населених пунктів стерто з лиця землі, а мільйони людей в обох країнах втратили все.
Швидкої перемоги, обіцяної у 2022 році, так і не сталося. Президент України Володимир Зеленський не покинув свою країну — і відтоді Росія загрузла в тому, що дедалі більше нагадує нескінченний конфлікт.
Через чотири роки країна залишається на воєнних рейках, переорієнтовуючи економіку на виробництво зброї. Західні санкції б'ють сильніше, ніж раніше, а удари України по військових і енергетичних об'єктах завдають відчутних збитків. Зростає й соціальна напруженість: активісти фіксують сотні випадків домашнього насилля за участю солдатів, які повертаються з фронту.
Утім, у великих містах Росії зовні нічого не змінилося. Більшість москвичів відмовляються говорити про війну перед камерою. Ті, хто все ж погоджується, стверджують: їхнє життя суттєво не змінилося — попри зростання цін і обмеження.
Головний меседж Кремля незмінний: Захід — це ворог. Офіційні канали насаджують наратив, що війна є частиною самої російської ідентичності; ті самі ідеї впроваджуються в школах. Росіянам ніколи не показують, як мільйони українців у Києві, Харкові та інших містах виживають без світла і тепла в крижаний холод. Тому через чотири роки війна стала для багатьох просто фоновим шумом.
Для контролю над інформаційним простором Росія заблокувала майже всі іноземні соціальні мережі й активно просуває власний месенджер «Макс», обов'язковий до встановлення на всіх пристроях у країні. Багато хто відмовляється його використовувати, побоюючись стеження. Журналісти в еміграції встановили, що родина Путіна має частку в цьому сервісі.
Росія бере участь у мирних переговорах, відновлених у 2025 році після повернення Дональда Трампа до влади в США. Жодного відчутного прогресу немає: Москва висуває вимоги, які Київ не може прийняти, і не змінює позицію ані через санкції, ані через удари дронами по своїй території.
Економіка під тиском — але функціонує. На фронті Росія повільно, проте неухильно просувається вперед. І Москва дає зрозуміти: вона не зупиниться, поки її вимоги не будуть виконані.
Джерело: Aljazeera