Бомби, що падають на Близький Схід, затьмарюють тисячи російських дронів, які продовжують атакувати Україну. У той час як Москва користується з нового конфлікту, Київ змагається, щоб не бути забутим.
«Це відсуває нас на другий план пріоритетів». Президент України Володимир Зеленський розуміє ситуацію. З 28 лютого увага міжнародної спільноти та медіа звернена на Близький Схід — дата, коли США та Ізраїль розпочали «операцію» проти Ірану, яка з того часу переросла в регіональну війну. Тим часом Україна продовжує протистояти найбільш смертельному конфлікту в Європі з часів Другої світової війни. У березні Росія атакувала Україну рекордною кількістю довгодальніх дронів з початку повномасштабного вторгнення, згідно з аналізом AFP.
«Війна на Близькому Сході відволікає увагу, це абсолютно очевидно», — скаржився Зеленський в інтерв'ю Monde 24 березня.
«Українців повністю відсунено дипломатично, медійно та військово через війну в Ірані», — підсумовує геополітичний аналітик та спеціаліст з війни в Україні Ульріх Буна.
Переговори в тупику, невизначеність щодо поставок озброєння
Дональд Трамп, який зробив вирішення конфлікту в Україні однією зі своїх цілей каденції, має очі тільки на Тегеран. Процес прямих переговорів між Києвом та Москвою, розпочатий в останні місяці під американським посередництвом, зайшов у глухий кут. Запланована зустріч в Абу-Дабі була скасована без визначення нової дати.
«Було очевидно, що переговори досягли тупику — було занадто багато розбіжностей: українці не відмовляться від Донбасу, а росіяни не відмовляться від своїх претензій на нього. Але той факт, що переговори були призупинені, а тиск на росіян — знятий, це час, виграний для Москви», — аналізує Ульріх Буна, асоційований дослідник Euro Créative.
Зеленський вимагає від Вашингтона чіткого календаря майбутніх тристоронніх переговорів з Росією. Через два дні після розмови, яку вважали «позитивною», з американськими посередниками Стівом Вітковим та Джаредом Кушнером, президент України повідомив 3 квітня, що запросив їх до Києва для відновлення переговорів.
Україна занепокоєна можливим скороченням американської військової допомоги через війну на Близькому Сході. Особливо це стосується протиракетних систем, критично важливих для Києва, але активно задіяних для протидії іранським атакам на Ізраїль та країни Перської затоки. На початку березня Зеленський заявив, що за три дні близькосхідного конфлікту було витрачено понад 800 ракет «Патріот» — більше, ніж Україна отримала з 2022 року.
«Нікому не було оголошено про припинення допомоги, але ми вже пережили другу хвилю боїв на Близькому Сході з початку нашої війни, і ми знаємо, що в таких ситуаціях поставки озброєння в Україну сповільнюються», — попереджав президент. «Тому ми повинні підготуватися до таких ризиків».
З боку Вашингтона нічого явно не підтверджено, але загроза висить у повітрі. «Поки що нічого не було переспрямовано, але це могло б статися», — заявив 27 березня держсекретар США Марко Рубіо. «Якщо нам щось потрібно для Америки, і це американське, ми спочатку збережемо це для Америки».
Дональд Трамп навіть вдавався до погроз щодо поставок озброєння, згідно з Financial Times. За словами джерел, близьких до переговорів, він погрожував союзникам НАТО — Франції та Великобританії — зупинити військову допомогу Україні, якщо ті не долучаться до повторного відкриття Ормузької протоки, заблокованої Корпусом вартових ісламської революції.
Якщо європейці й не сприймають близькосхідний конфлікт як свій, вони однаково поглинуті ним — намагаючись зберегти оборонну позицію, врегулювати розбіжності зі США та реагувати на наслідки кризи у власних країнах. Зеленський у середині березня зустрівся з лідерами низки європейських держав, зокрема Франції, однак «не було гучних оголошень про військову допомогу чи великі пакети», — зазначає аналітик Ульріх Буна.
Київ очікує від Європейського Союзу позику на 90 мільярдів євро, необхідну для фінансування військових зусиль, однак вона вже кілька місяців заблокована прем'єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном. За даними Bloomberg, наразі Україна має кошти лише до червня.
Зближення з країнами Перської затоки
Витіснена з міжнародного порядку денного, Україна все ж намагається бути почутою на тлі близькосхідної кризи. З 27 по 29 березня Зеленський здійснив турне країнами Перської затоки — Саудівською Аравією, Об'єднаними Арабськими Еміратами, Катаром та Йорданією. «Україна, що гостро потребує фінансування, шукає нових партнерів», — твердить Ульріх Буна.
Козирем українського лідера стала бойова експертиза у сфері протидронної оборони — зокрема проти іранських безпілотників Shahed, якими Москва атакує Україну і які становлять загрозу для монархій Перської затоки. «Державам Перської затоки вкрай складно самостійно протидіяти загрозі дронів. Зеленський відчув цю можливість», — розповідає Буна.
«Те, що Україна пропонує державам Перської затоки, — це щось рідкісне: бойова експертиза, загартована на найнасиченішому дронами театрі воєнних дій в історії сучасної війни», — пише у Euractiv Кріс Кремідас-Кортні, запрошений дослідник Європейського політичного центру.
Турне дозволило укласти «історичні», за словами Зеленського, угоди про оборонне співробітництво — зокрема з Катаром та Саудівською Аравією. В обмін на українську експертизу Київ розраховує отримати засоби знищення балістичних ракет та підтримку в енергетичному секторі.
Україна також запропонувала монархіям допомогу в розблокуванні Ормузької протоки, паралізованої Іраном, що спричинило глобальну енергетичну кризу. «Я сказав представникам Близького Сходу та Перської затоки: Україна готова допомогти в усьому, що стосується оборони», — заявив Зеленський 2 квітня. «Я думаю, що ми змінили ставлення цього регіону до України на багато років вперед».
Крім суто військового виміру, Ульріх Буна вбачає в цьому зближенні «більше дипломатичний та геополітичний аспект». «Держави Перської затоки донедавна відігравали роль посередника між Росією та Україною, зокрема в обмінах полоненими. Тому, ймовірно, Київ намагається вивести ці країни з нейтральності», — додає він.
Війна, яка грає на руку Росії
Для Володимира Путіна конфлікт на Близькому Сході — справжній глоток свіжого повітря. Кремль користується зростанням нафтових цін разом із збільшенням обсягів експорту, відновлюючи економіку, послаблену тягарем війни та санкціями. Москва також отримує вигоду від часткового зняття Трампом американських санкцій на російську нафту: президент США більше переймається енергетичною кризою, ніж первісною метою санкцій — тиском на Кремль.
«Росія продає нафту дорожче і в більших обсягах через дефіцит на ринку», — пояснює Ульріх Буна, зазначаючи також прибутки від добрив. Аби перешкодити Росії отримувати вигоду від нафтових надходжень, Київ завдає ударів по ключовій інфраструктурі — портах і танкерах.
Крім фінансових надходжень, Кремль бачить у близькосхідній кризі можливість продовжувати агресію поза увагою світу. «Росія має набагато більше свободи дій, щоб бомбардувати українські міста — це час, виграний для Москви», — вважає Ульріх Буна.
У березні Росія атакувала Україну рекордною кількістю дронів з початку повномасштабного вторгнення: 6 462 безпілотники, включаючи безпрецедентну атаку 24 березня — близько 1 000 дронів за 24 години. Попри численні цивільні жертви, ці рейди не дозволили Росії захопити нові території.
Згідно з аналізом AFP даних Інституту вивчення війни (ISW), у березні російська армія вперше з вересня 2023 року не зареєструвала жодних територіальних здобутків. «Але конкретні наслідки стануть зрозумілі в наступні тижні — росіяни, очевидно, готують масштабний весняний наступ», — попереджає Ульріх Буна.