Поки міжнародна увага зосереджена на американсько-ізраїльській операції проти Ірану, російська війна проти України відходить на периферію глобального порядку денного. Київ готується до тривалої кампанії, побоюючись скорочення американських поставок зброї; Москва, своєю чергою, заробляє на різкому зростанні цін на вуглеводні.
На фронті — глухий кут. Жодна зі сторін не досягла відчутних територіальних успіхів. Україна посилює удари по нафтоекспортній інфраструктурі вглиб Росії; рейтинги Путіна, за деякими даними, падають на тлі дедалі частіших відключень мобільного інтернету.
Київ покриває до 70% власних оборонних потреб
На п'ятому році повномасштабного вторгнення аналітики та військові експерти на Київському безпековому форумі в квітні заявили DW, що завершення війни вже не за горами. Серед ключових чинників вони назвали листопадові проміжні вибори до Конгресу США.
Курт Волкер, спеціальний представник Трампа в Україні до 2019 року, каже: Київ суттєво знизив залежність від зовнішніх поставок і тепер самостійно покриває «60–70%» оборонних потреб. За його словами, Україна здатна продовжувати бойові дії навіть у разі припинення американських постачань через європейських союзників.
Ще рік тому Зеленський застерігав: без підтримки США Україна програє. Волкер каже, що ситуація змінилася, — але є нюанс: Вашингтон більше не може гарантувати незмінний обсяг поставок ракет для Patriot. Причина — «пріоритети» адміністрації Трампа, наразі спрямовані на конфлікт з Іраном.
Нова мобілізація в Росії: реальна, але малоймовірна
Евелін Фаркас, колишній представник Пентагону, а нині експертка Інституту Маккейна Університету штату Арізона, вважає: Росія не наважиться на нову масову мобілізацію. Стримуючий чинник — економічні труднощі. Українські військові аналітики, яких цитував Зеленський, такий сценарій не виключають.
Голова Військового комітету НАТО Джузеппе Каво Драгоне вважає, що виграти війну «на полі бою» буде «важко»: армія Росії залишається «сильною» попри зростаючі втрати. Водночас внутрішня економічна ситуація може підштовхнути Москву до переговорів.
Перемир'я чи перемога: терміни розходяться
«Я не вірю, що Росія погодиться на мирну угоду, — говорить Волкер. — Але на перемир'я — може. І я думаю, ми наближаємося до цього моменту». Переговори досі були «фарсом», проте нові внутрішні реалії Росії та бойові втрати можуть змусити Путіна діяти. «Час грає проти Москви», — наголошує він.
Фаркас не очікує, що після завершення іранської кампанії Білий дім посилить тиск на Київ. Навпаки — це може послабити Росію, яка підтримує стратегічні зв'язки з Кубою. Щодо листопадових виборів обидва аналітики сходяться: результат здатен похитнути позиції Трампа в Республіканській партії й зміцнити підтримку України.
Волкер оцінює шанси на суттєвий перелом до кінця 2026 року приблизно в «50%». Фаркас дивиться далі: «У 2027 році ми побачимо перемогу України».