У понеділок, 27 квітня, Владімір Путін прийняв у Санкт-Петербурзі Аббаса Арагчі, міністра закордонних справ Ірану. Того ж дня Путін запевнив, що Росія зробить «все» для відновлення миру на Близькому Сході. Ці заяви передували телефонній розмові з Дональдом Трампом, яка знову стосувалася війни в регіоні. Геополітичний аналітик і фахівець з Росії Ульріх Буна пояснив BFM, яку стратегію розгортає Кремль навколо цього конфлікту.
Навіщо Росії вплив на близькосхідний конфлікт?
«Росія — опортуністична держава на будь-якому майданчику. Ту саму логіку ми бачили у Венесуелі, на Кубі та в Сирії у 2015 році. Зараз приблизно та сама ситуація складається навколо Ірану», — каже Буна. За його словами, Москва прагне повернути міжнародну респектабельність через посередницькі пропозиції, хоч Путін і розуміє, що їх одразу не приймуть. Це спосіб продемонструвати добру волю Трампу: всі міжнародні лідери, і особливо Путін, прагнуть здобути прихильність американського президента, відновити торговельні відносини та домогтися скасування санкцій.
Є й стратегічний розрахунок: близькосхідна війна послаблює Іран — режим, близький до Москви. Будь-яка дестабілізація цієї країни Кремлю не на руку. Росія ще й має легітимність у ядерному питанні: звідси й інтерес до врегулювання конфлікту.
Чи може Росія реально посередничати?
Усе залежить від ролі, яку Трамп готовий їй відвести. Але поки що американці прагнуть домогтися капітуляції Ірану, тому посередницькі зусилля будь-кого наштовхуються на серйозні перешкоди. До того ж Росія загрузла в Україні, що постійно обмежує її роль.
Якщо ж буде укладено серйозну угоду щодо іранської ядерної програми, без Росії навряд чи обійдеться. Москва є ядерною державою й членом Ради Безпеки ООН, контролює частину паливного циклу в Ірані та експлуатує АЕС у Бушері. Під час угоди 2015 року саме Росія забрала надлишки іранського збагаченого урану на переробку. Тепер Кремль міг би виступити посередником у вилученні 440 кг урану, збагаченого до 60%. «Путін сигналізує: він є, він готовий допомогти. І можливо, це лобіювання йому окупиться», — підсумовує Буна.
Повернення на арену — ціна для України
Попри агресію в Україні, дипломатичні позиції Росії в іранському питанні залишаються значущими: ядерна тема, сусідство, взаємна довіра з Тегераном. Водночас Кремль сприймається як надто близький до Ірану, що обмежує його можливості нейтрального майданчика порівняно з Оманом чи Пакистаном.
Путіну вигідно, що Україна частково зникає з міжнародного порядку денного. «Все, що відвертає медійну, фінансову та військову увагу Заходу від України, Путіну на користь», — каже Буна. При цьому Трамп кілька разів повторював: він хотів би, щоб Росія спочатку зупинила війну в Україні — і лише потім займалася посередництвом в Ірані.