Угорщина стоїть перед історичним вибором: 12 квітня у країні відбудуться парламентські вибори, які можуть покласти край шістнадцятирічному правлінню Віктора Орбана. 62-річний націоналістичний прем'єр-міністр уперше програє в соціологічних опитуваннях — і не кому-небудь, а консервативному проєвропейському опозиціонеру Петеру Мадяру, якому лише 45 років. Той, хто так активно розхитував традиційну партійну систему Європи та підтримував союзників із крайньої правиці, тепер сам став жертвою виборчої втоми угорців.
Економічна криза та втрата підтримки
Незадоволення суспільства насамперед живиться економічними проблемами: з 2022 року інфляція перевищила 40%, а економічне зростання залишається мляво. Угорщина потерпає водночас від заморожування 18 мільярдів євро європейських фондів та ендемічної корупції, що відлякує іноземних інвесторів і гальмує підприємницьку активність.
Орбан втратив підтримку ліберальних виборців Будапешта, але ще болючішою стала втрата голосів малих підприємців і представників середніх професій — тих, хто традиційно складав електоральне ядро його партії «Фідес». Ця аудиторія, яка роками цінувала податкову політику чинного прем'єра, поступово від нього відвертається.
Антиукраїнська риторика як передвиборча стратегія
Намагаючись зупинити відплив виборців, Орбан зробив ставку на проросійські меседжі, оголосивши Україну та президента Володимира Зеленського головними ворогами Угорщини. Ця стратегія розрахована на розпалювання страху перед війною та експлуатацію антиукраїнських настроїв, що існують в угорському суспільстві. Однак вона виявила свої межі.
Попри скептицизм щодо підтримки Києва, угорці не вважають Україну серйозною загрозою для своєї країни — всупереч тому, що наполегливо навіювала пропагандистська машина влади. До того ж вони не відчувають симпатії до Росії — і це мав би знати політик, який розпочав власну кар'єру із заклику вивести радянські танки з Угорщини у 1989 році.
У неділю стане відомо, чи зміг американський президент Дональд Трамп вплинути на результат виборів. Він пішов на безпрецедентний крок, надіславши свого віцепрезидента Дж. Д. Ванса взяти участь у передвиборчому мітингу 7 квітня — аби врівноважити несприятливі для Орбана тенденції.
Між двома традиціями: Росія чи Європа?
В європейській історії угорці відомі як народ із глибоким відчуттям власної особливої долі. Невипадково саме з Угорщини, охопленої страхом перед власним зникненням, у 2015 році почала поширюватися хвиля крайньої правиці, що захлиснула весь континент і вийшла далеко за його межі.
Але Угорщина є також спадкоємицею іншої традиції — «найвеселішої бараки в соціалістичному таборі», що перетворила мадяр на піонерів краху комунізму у 1989 році. Цього неділі угорцям належить обирати між цими двома образами самих себе: між Росією та Європою, між ізоляціонізмом та відкритістю, між гіркотою та надією.
У час, коли демократія зазнає жорстких атак навіть у Сполучених Штатах, усі погляди знову звернені на Будапешт. Результати цих виборів матимуть значення, що виходить далеко за межі Угорщини.