Війна в Україні: завербовані як гарматне м'ясо
taz | 20 лютого 2026
В Африці Росія вербує чоловіків для фронту в Україні. Їх принаджують грошима і нешкідливими обіцянками роботи — а врешті відправляють воювати.
Керолайн Мукіза стоїть навколішки на лавці в церкві — руки зціплені, голова схилена вперед. Вона молиться, плаче, скорботить. Лише кілька днів тому 42-річна угандійка дізналася, що її чоловік Едсон Камвесіґйє загинув на фронті в Україні. «Він сів у літак до Москви незадовго до Різдва, думав, що знайде там роботу охоронця», — крізь сльози розповідає Мукіза, закінчивши молитву. «16 січня він надіслав мені останнє повідомлення», — тихо схлипує вона. «Він написав, щоб ми молилися за нього — він проходить військову підготовку і його відправляють на фронт».
Після молитви жінка виходить у садок за церквою і сідає на лаву в тіні акації. Кам'яна будівля з барвистими вітражами стоїть на пагорбі на північній околиці Кампали — столиці Уганди. Здалеку видніються надгробки на кладовищі. «А що, як ми навіть не зможемо його поховати?» — питає вона і схлипує в носовичок.
Угандійка — одна з багатьох африканських жінок, які нині оплакують своїх чоловіків і синів. В Уганді, Кенії, Камеруні, Нігерії та Південній Африці — скрізь безробітних чоловіків вербували на нібито роботу в Росії, а потім російські військові відправляли їх на фронт.
«Щонайменше 1 436 громадян із 36 африканських країн зараз воюють у лавах російської армії вторгнення в Україні», — заявив у листопаді міністр закордонних справ України Андрій Сибіга, попередивши африканські уряди, що їхні молоді рекрути масово гинуть на фронті. «Підписати контракт — означає підписати собі смертний вирок», — підкреслив він. Більшість африканців не переживуть «й місяця» у складі російських сил.
Чоловік Мукізи, якому було 46 років, не пережив і десяти днів бойових дій. Після його останнього повідомлення в середині січня у WhatsApp запала тиша. «Зрештою ми дізналися про його смерть 26 січня через соціальні мережі», — крізь тихий плач розповідає Мукіза. Колишній колега, з яким її чоловік колись служив в Афганістані, надіслав її брату фотографії напівобгорілого тіла на снігу.
«Мій брат попросив сестру обережно підготувати мене до цієї новини, щоб я не бачила жахливих знімків», — розповідає вона. Вона відкриває Facebook-сторінку чоловіка: «RIP» — написав у кінці січня знайомий угандієць, з яким той разом летів до Москви. Є фотографії Камвесіґйє у формі. На одній — він у повному бойовому спорядженні в заметілі, мабуть, на українському фронті. «Раніше він служив охоронцем в Іраку та Афганістані», — каже Мукіза. Тоді тисячі угандійців виїхали в зони конфліктів через місцеві охоронні компанії.
Під час пандемії угандійських силовиків відправили додому з Іраку та Афганістану. Відтоді Камвесіґйє виховував двох дітей, пробував займатися фермерством, возив на таксі. Заробляв мало. Робота за кордоном була просто вигіднішою. Скільки пообіцяли росіяни, Мукіза не знає. «Він так і не надіслав нам грошей», — хитає вона головою. «Він сказав, що ще не знає, яку саме роботу виконуватиме, — контракти підписуватимуть уже в Москві». Перед від'їздом вона взяла з нього обіцянку: «Це буде востаннє, що він працюватиме за кордоном».
«Попереджаю вас: не потрапляйте в цю пастку»
Те, що Росія цілеспрямовано вербує молодих африканців для відправки на фронт, довго було відкритим секретом. Ще у травні 2024 року Служба військової розвідки України повідомила, що Росія відправляє африканців на фронт як найманців за 2 200 доларів на місяць. Наймолодших рекрутів набирали переважно в Руанді, Бурунді, Конго та Уганді.
У Кенії у соціальних мережах заговорили численні сім'ї, які шукають зниклих синів і чоловіків, що виїхали до Росії. В мережі стає дедалі більше відео і фотографій африканців у військовому спорядженні.
На початку січня в Уганді завірусилося відео з українського фронту: близько десятка африканських найманців у повному спорядженні стоять по щиколотку в снігу і танцюють під пісню. «Каведему!» — співають вони у приспіві. Угандійською мовою луганда це означає: «Ми перемогли!»
В іншому відео угандієць Річард Аканторана розповідає, як його завербували: «Вдома я перебивався випадковими заробітками. Мені сказали, що буду працювати в супермаркеті». Після прильоту до Москви йому оголосили: «Вибачте, хлопці, ви вступаєте до лав російської армії». Коли він відмовився, йому приставили пістолет до голови і змусили підписати документи. Потім розмістили в підземному укритті поблизу Донецька. У першу ж ніч він здався українцям. Тепер Україна утримує його як військовополоненого: «Мої дорогі земляки в Уганді: попереджаю вас — не потрапляйте в цю пастку».
Для 316 африканців це попередження запізнилося. Їхні імена та країни походження вказані в 15-сторінковому переліку, опублікованому в доповіді дослідницької групи INPACT. Організація, що базується у Швейцарії, досліджує російські мережі торгівлі людьми на континенті — від туристичних агентств і агентств з працевлаштування (з авансом до 20 000 доларів) до «партнерських організацій», що пропонують через соціальні мережі місця в російських університетах. Дослідники доходять жахливого висновку: більшість африканців гинуть упродовж місяця після відправки на фронт. «Ці мережі є організованою експлуатацією африканської молоді — майбутнього постраждалих країн».
Угандійсько-російський зв'язок
В Уганді, Кенії, Камеруні та Південній Африці уряди розпочали розслідування для знешкодження російських рекрутингових мереж. В Уганді у серпні дев'ятеро чоловіків були зупинені в аеропорту Ентеббе на шляху до Москви. Через два дні в Кампалі заарештували росіянина, який нібито працював на рекрутингову фірму «Магніт» — незареєстровану в Уганді. Врешті-решт після заяви про роботу на російське посольство його звільнили під заставу — і він покинув країну.
Уганда підтримує тісні зв'язки з Росією вже кілька років — передусім у військовій сфері. За останні два роки Росія поставила угандійській армії зброю і техніку на понад 150 мільйонів доларів. Командувач армії Уганди і син президента Мусевені — Мухузі Кайнеруґаба — є відомим шанувальником Путіна.
Уряд сусідньої Кенії реагує жорсткіше. За розвідувальними даними, представленими в парламенті Кенії, вже 1 000 кенійців завербовані, 89 — зараз активно воюють на фронті, 39 поранені й лежать у військових шпиталях, 28 — зникли безвісти. Міністр закордонних справ Кенії Мусаліа Мудаваді назвав цю практику «неприйнятною» і заявив, що в березні поїде до Москви і «наполегливо вимагатиме» від Росії підписати угоду, що забороняє призов кенійців. Посольство Росії в Кенії відкинуло ці заяви, назвавши їх пропагандою.
Вдова Мукіза в Уганді уважно стежить за подіями в Кенії і бажає, щоб уряд Уганди пішов цим же шляхом. «Я почуваюся такою безпорадною», — зітхає вона, показуючи лист до посольства Росії в Кампалі з проханням допомогти поховати чоловіка «за нашою культурою і сімейними традиціями». Відповіді вона так і не отримала.
«Як ми зможемо гідно попрощатися, якщо не можемо поховати його?» — запитує вона. В угандійській культурі поховальні ритуали відіграють важливу роль у переживанні горя. Своїм двом дітям вона досі нічого не сказала про смерть батька. «Без похорону їм буде важко це зрозуміти», — тихо вимовляє вона в носовичок.
Джерело: taz