Українська лікарка чекає роками — їй радять іти на касу в супермаркет
Система охорони здоров'я Німеччини гостро потребує іноземних лікарів — але бюрократія нерідко перетворює їхній шлях до практики на багаторічне випробування. Два приклади з Гессену показують, наскільки по-різному це може виглядати.
Лесія Гайдич (41) — кардіологиня з України, яка приїхала до Гессену у 2022 році. Після двох років підготовки й успішних мовних іспитів вона подала документи на визнання диплому — і кілька днів тому отримала відмову. Тепер їй доведеться скласти перевірний іспит з усіх медичних дисциплін, як на фіналі медичного інституту. «Навіщо мені зубрити хірургічні операції? Я хочу працювати кардіологом», — обурюється лікарка, за плечима якої 15 років практики й викладацька кар'єра в університеті.
Хірург-травматолог Файсал Шехаде (42) із Сирії пройшов той самий шлях значно легше. Медичну освіту він здобув в Алеппо, ще там вивчив німецьку, а у 2015 році завершив спеціалізацію в Північному Рейні-Вестфалії. Сьогодні він — визнаний фахівець із хірургії плеча та ліктя в клініці Asklepios у Ланґені. Бюрократичне навантаження він характеризує як «цілком прийнятне», а нестача вузьких спеціалістів у Німеччині, на його думку, полегшила старт.
Аттіла Вурґун, керівник некомерційної Академії медичних спеціальностей у Франкфурті, знає безліч подібних випадків. За його словами, деякі лікарі чекають до п'яти років на рішення про рівнозначність диплому, інші — два роки лише на запрошення до іспиту. Єдиних стандартів немає: кожна федеральна земля та лікарська палата діють на власний розсуд. «Це як лотерея», — каже він. Аргентинський нейрохірург із 20-річним досвідом, якого Вурґун наводить як приклад, мусив відповідати на іспиті на питання про переломи кісток та ЕКГ.
«Тривале очікування та невизначеність демотивують навіть найстійкіших», — каже Гайдич. Поки вона чекає на іспит, служба зайнятості порадила їй влаштуватися касиром у супермаркеті. Наразі лікарка викладає в Академії медичних спеціальностей — принаймні не пориває з медициною. Але питання лишається відкритим: «В Україні я — лікар. А хто я тут, у Німеччині?»
Шехаде тим часом активно підтримує земляків: ще у 2009 році він заснував «Сирійське товариство лікарів і фармацевтів у Німеччині», яке сьогодні налічує 480 членів. Після повалення Асада багато з них долучилися до відновлення медицини на батьківщині — оперують під час відпусток, беруть участь у підготовці кадрів. Але повністю повертатися хочуть одиниці.
Джерело: Stern