П'ять років між двома світами: чи повернуться українські біженці додому
Коли у лютому 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, мільйони людей були змушені рятуватися за кордоном. П'ять років по тому більшість із них — і досі там. І дедалі частіше постає питання: а чи повернуться вони взагалі?
31-річна Тарія Блажевич із Вашингтона, округ Колумбія, виїхала через п'ять місяців після початку війни — разом із двома синами, дев'ятирічним Артемом і семирічним Денисом. Сьогодні хлопчики говорять англійською краще, ніж українською, і давно звикли до американського побуту. «Більшість моїх страхів пов'язані з дітьми, бо для них повторна адаптація стане величезним стресом», — каже вона. Навіть дрібниці — як різниця між білим і зеленим сигналом світлофора — потребують місяців, щоб засвоїти.
Для Блажевич це вже не перша вимушена міграція: 2014 року вона пішки залишила рідну Костянтинівку на Донбасі, коли проросійські бойовики захопили контроль над регіоном. «Двоє моїх друзів підірвалися на мінах по дорозі», — згадує вона. Нині її рідне місто лежить у руїнах і перебуває в режимі обов'язкової евакуації вже понад рік. «Дітям там не місце», — каже вона.
49-річний Дмитро Звягінцев переїхав із сім'єю до Бремена. Вдома він був провідним інженером-електриком і підприємцем, але мовний бар'єр позбавив його можливості знайти роботу за фахом у Німеччині. «Щодня змушений ламати себе, але наразі у мене немає іншого виходу», — зізнається він. Душею він залишається у Харкові — місті за 30 кілометрів від кордону з Росією, яке постійно зазнає бомбардувань. «Я дуже хочу повернутися до України. Бо там я народився, там моє місце, там могили моїх батьків».
Зовсім інша картина у 21-річної Марії Кулі з Одеси, яка переїхала до Лондона у жовтні 2022 року й тепер навчається на юриста. Вона відверто каже: в Україну не тягне. «В Україні надзвичайно важко чогось досягти через кумівство і корупцію», — пояснює вона. Лондон став місцем, де формувалася її особистість. «Україна відчувається як інше життя, інша реальність», — каже Куля, зізнаючись, що їй соромно розповідати рідним, які залишилися в Одесі, про щасливі моменти свого нового життя.
За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, від початку повномасштабного вторгнення Україну залишили майже 6 мільйонів людей. Тимчасовий захист у Євросоюзі діє до березня 2027 року. У США програму «Єднання заради України» заморожено після приходу до влади Дональда Трампа — тисячі українців опинилися в правовій невизначеності й бояться депортації. Блажевич пережила місяці без права на роботу і накопичила борги, поки її статус не продовжили до 2027 року. «Нові правила спрямовані на те, щоб змусити людей здатися і поїхати», — каже вона. — «Але мені нікуди їхати».
Джерело: Nbcnews