«Ми не боїмося»: як українки будують родини в тіні війни
Чотири роки тому російські війська перебували за кілька кілометрів від пологового будинку «Лелека» у Пуща-Водиці — за сосновим лісом і озером. Звідси Путін планував захопити Київ і повалити прозахідний уряд. Україна дала відсіч. Поруч, у Бучі, була знищена російська бронеколона. У березні 2022 року Росія відступила — залишивши тіла сотень вбитих мирних жителів, зокрема сімей, розстріляних просто в машинах. Відтоді «Лелека» повернулася до своєї одвічної функції: тут знову народжують дітей.
Валерія Іващенко народжувала тут і приїхала до лікарні зі своєю 20-місячною донькою Вероніко. У 2022 році снаряди пошкодили їхній дім у Горенці. Тепер над ним гудять дрони та балістичні ракети. «Страшно. Не знаєш, куди вони летять. Ми ховаємося між двома стінами. Вероніка вже впізнає звук повітряної тривоги». Але Іващенко не збирається виїжджати. «Я не вірю, що Україна врешті-решт програє. Це моє внутрішнє відчуття. Я хочу продовжувати будувати тут своє життя».
За даними ООН, 5,9 мільйона українців покинули країну, ще 3,7 мільйона стали внутрішньо переміщеними особами — здебільшого жінки з дітьми. Народжуваність в Україні нині є однією з найнижчих у світі: приблизно одне народження на три смерті. «Лелека» ілюструє кризу цифрами: 2 300 пологів у 2020 році — і лише 868 у 2022-му; торік — 952. Генеральний директор Валерій Зукін: «Мені подобається атмосфера в пологових будинках — люди приходять з позитивними емоціями. Тому мені дуже сумно». Він цитує Гемінгуея: «Безглуздо не сподіватися».
Іванна Дідур народила третю дитину, Анастасію, у жовтні 2025 року і лишилася в Києві. «Ми нікуди не поїдемо, хіба що Росія опиниться на порозі», — каже вона, називаючи народження дитини у воєнний час «патріотичним вчинком». «Я відчуваю, що зобов'язана людям на передовій — залишитися, виховувати дітей і розповідати їм про Україну». Вони заклеїли вікна від уламків; придбали павербанки на час відключень. Восьмирічна Анна займається акробатикою, п'ятирічний Андрій грає у футбол. Їдять піцу, ходять у кіно.
До війни населення України становило 41 мільйон. Сьогодні — від 30 до 32 мільйонів, не рахуючи окупованих. Акушер Кирило Венцківський підтверджує: «Загалом народжуваність знизилася на 30%. Водночас деякі вагітні, які виїхали за кордон, повертаються». Одна пацієнтка повернулася зі США — адже пологи у Києві безкоштовні, а в Америці коштують 30–40 000 доларів. Закон, що звільняє батьків трьох дітей від мобілізації, теж впливає: «Деякі жінки кажуть мені, що народжують третю дитину саме з цієї причини». Якщо тенденція збережеться, до 2050 року в Україні проживатиме лише 25 мільйонів. Верховна Рада відповіла: збільшила одноразову виплату до 50 000 гривень і ввела щомісячну субсидію 7 000 гривень для вагітних безробітних.
Іващенко не сумнівається, що результат цієї війни визначить майбутнє всієї Європи. «Це атака на всю ліберально-демократичну систему і на західні цінності. Ідея, що ми живемо у світі, заснованому на правилах і міжнародному праві, — ілюзія. Вона більше не працює». А на запитання про вторгнення вона каже без вагань: «Вони засліплені власною пропагандою. Війна зробила Україну більш єдиною. Ми стали більше пишатися своєю ідентичністю. Ми хоробрі. Багато народів бояться росіян. Ми — не боїмося».
Джерело: The Guardian