«Коли я побачила прапор — я розплакалася»: як 15-річну українку вивезли до Криму
«Коли я побачила українського прапора і наших солдатів — я розплакалася», — розповідає 19-річна Валерія Сидорова по-українськи, поки перекладачка передає її слова залу Ландтагу в Ганновері. Понад рік вона провела під окупацією та в таборі в анексованому Криму — і зрештою повернулася сама: через лінію фронту, між мінними полями.
Їй було 15, коли до її рідного міста о четвертій ранку увійшли російські танки — під звуки детонацій. До кінця дня з'явилися блокпости. «Ти розумієш — вибору немає. Ти дитина і нічого не можеш зробити». Окупація змінила все: їжа й ліки закінчувалися, люди гинули, дівчата боялися виходити без супроводу. «Ми бачили, як дівчат просто викрадали на ринку».
За даними України, тисячи дітей і підлітків були вивезені з окупованих територій. Росія офіційно заперечує ці звинувачення. У 2023 році Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт Путіна та уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової за депортацію українських дітей.
Школа зателефонувала її бабусі: дітям треба зібратися на центральній площі, автобуси вже чекають. Їм сказали — везуть на два тижні до «оздоровчого табору» в Крим. «Вибору не було. Всі діти мали їхати». У таборі почалися суворі будні: щоранку — гімн Росії, потім уроки — або те, що так називалося. «Це були розповіді про Росію». Розмовляти українською було заборонено. У виданому атестаті рідна мова зазначалася як «російська».
Зв'язку з родинами не було. Багато дітей захворіли, ліків не вистачало. «У тебе має бути висока температура» — стандартна відповідь медсестри. Після перших двох тижнів стало зрозуміло: додому не відпустять. Камери, охорона і блокпости перетворили табір на тюрму. «Покинути територію не можна».
Порятунок організувала далека родичка. Як сирота, Сидорова ризикувала отримати примусове громадянство Росії — і тому вирушила сама: через кілька російських міст до імпровізованого переходу. Останній відрізок — зруйнована дорога між лініями фронту. «Два з половиною — три кілометри, повністю розбомблені». З обох боків — мінні поля. Російські солдати допитували її, фотографували документи. Потім пропустили. Наступного дня Росія видала постанову: неповнолітні більше не можуть перетинати кордон. «Це була остання можливість, якою я скористалася».
Президент Ландтагу Ганна Набер (СДПН) назвала все це «державно організованою програмою індоктринації та мілітаризації». За даними досліджень, сотні установ у Росії та на окупованих територіях є частиною системи, де українських дітей перевиховують і піддають військовій підготовці.
Українська правозахисниця у сфері прав дитини Ольга Єрохіна вбачає в діях Росії систему: дітям казали — «твоєї країни не існує, твого народу не існує». Вона вважає це ознаками можливого геноциду.
Сьогодні 19-річна Сидорова живе в Києві і вивчає медицину. Її хлопець — також із окупованих територій — знайшов обхідні шляхи і пізніше приєднався до неї. «Ми — переселенці, будуємо своє життя заново. Але ми знаємо, чого хочемо: жити в Україні».
Джерело: Stern.de