Чотирнадцять днів нормальності
Анастасія Марінченко, 32 роки, втратила чоловіка Сашка на фронті. Він був машиністом метро в Києві й добровільно пішов до тероборони, коли в лютому 2022 року Росія атакувала місто. Вперше Марінченко виїхала за межі України — з трьома дітьми: Данилом (11), Іваном (10) і маленькою Софійкою (їй скоро 3) вона вирушила на 14 днів до Вайц у Штирії.
Християнський проект «Way of Hope» (теолог Фері Берґер) уже півроку привозить до Австрії українських матерів із дітьми в скрутних життєвих обставинах.
«Я вірю, для нас все буде добре»
Перед 25 лютим 2023 року — днем, коли побратими Сашка подзвонили у двері, — він написав їй: «Я вірю і знаю, що для нас все буде добре». Менш ніж через два місяці народилася Софійка. Під час пологів Анастасія була одна. Дівчинка досі не вимовляє жодного слова.
В Австрії діти вперше за тижні проспали цілу ніч, змогли вилікувати застуду. Без ракетних тривог, у теплі. Вдома електрика й гаряча вода є лише кілька годин на день, а взимку температура в квартирі падала до чотирьох градусів.
55 000 загиблих і діти без батьків
Від початку повномасштабного вторгнення Росії офіційно повідомляється про близько 55 000 загиблих українських солдатів; за оцінками вашингтонського аналітичного центру — значно понад 100 000. Скільки дітей зростають без батьків — невідомо.
Психологиня Віра Кулішенко: «Два тижні — це небагато. Ми повинні мати реалістичні очікування». Найважливіше — дати змогу ненадовго забути про тяжкі будні. Поспати. Посміятися. Погратися. Професійну терапію багато жінок не можуть собі дозволити або не хочуть.
«Я живу, але це все, — каже Марінченко. — Я не відчуваю щастя. Найдорожче в мене забрали».
Джерело: taz.de