Президент Росії Володимир Путін сам висунув кандидатуру екс-канцлера Герхарда Шрьодера як можливого посередника у війні проти України. Зовнішньополітичний діяч СДПН Ральф Штегнер, однопартієць Шрьодера, публічно підтримав цю ідею.
Поки федеральний уряд відреагував на зустріч Шрьодера з Путіним у Москві з максимальною стриманістю, Штегнер заявив газеті Tagesspiegel: «Незалежно від того, як ставитися до Герхарда Шрьодера, кожен мусить визнати: це радше шанс, ніж ризик, коли колишній федеральний канцлер говорить з президентом Путіним». Він не розуміє, як така розмова тет-а-тет може зашкодити — чи принесе вона користь, «сьогодні важко сказати».
Штегнер проводить чітку межу: «Провідним переговорником від Заходу Шрьодер бути не може. Але посередником між Заходом і Путіним — цілком». Шрьодер більше не діючий політик і нічого не вирішує — саме тому може діяти без офіційних обмежень.
«Хто в Німеччині ще має доступ до Путіна?» — запитав Штегнер і відповів сам: «Ми маємо бути раді, що канал зв'язку між Шрьодером і Путіним досі працює. Я переконаний: Шрьодер поїхав до Кремля не для того, щоб лестити Путіну». Путін досі не досяг жодної зі своїх воєнних цілей і мусить покласти їм край, наголосив Штегнер. «Обурення звичних підозрюваних» не наближає до миру й не допомагає Україні — натомість слід радіти кожній спробі досвідченого державного діяча вплинути на Путіна.
Нещодавно Путін висловився в тому ж ключі на зустрічі з міжнародними представниками преси в Санкт-Петербурзі: він «здивований», що його пропозиція бачити Шрьодера посередником викликала в Німеччині таку гостру дискусію. Путін назвав Шрьодера «одним із найкращих німецьких державних діячів, на мою думку».
У Брюсселі та Берліні пропозицію сприйняли скептично. Верховний представник ЄС із зовнішньої політики Кая Каллас зазначила: з огляду на минуле Шрьодера як лобіста російських державних компаній цілком зрозуміло, чому Путін хоче бачити його посередником.
Від газопроводу до «Роснєфті»
Шрьодер обіймав посаду федерального канцлера з 1998 по 2005 рік. За цей час він вибудував тісні особисті стосунки з Путіним, який очолює Росію з 2000 року. Наприкінці каденції Шрьодер домовився з Путіним про будівництво «Північного потоку» — суперечливого балтійського газопроводу в обхід України. Після відставки він очолив спочатку наглядову раду Nord Stream AG, а пізніше — і «Роснєфті», що принесло йому репутацію лобіста Москви.
Тим не менш, на початку повномасштабного вторгнення у березні 2022 року Шрьодер на прохання Києва короткочасно брав участь у посередницьких зусиллях — безрезультатно.
Відкритим залишається й питання про стан здоров'я 82-річного Шрьодера. У 2025 році він кілька разів відмовлявся від показань перед слідчим комітетом у справі кліматичного фонду Мекленбург-Передньої Померанії, пов'язаній з «Північним потоком — 2», посилаючись на синдром вигорання.
Федеральний канцлер Фрідріх Мерц від ХДС рішуче відхилив будь-яке стороннє втручання у питання про те, хто говорить від імені Заходу. «Ми, європейці, самі вирішуємо, хто говорить від нашого імені. Ніхто інший», — заявив він у середині травня. Мерц також поставив під сумнів, чи справді Росія готова до переговорів.
Федеральний уряд відмовився коментувати зустріч Шрьодера та Путіна. МЗС повідомило Tagesspiegel, що до цих переговорів «не було залучене». Офіс Шрьодера на запит редакції не відповів.