На польсько-українському кордоні в Корчовій водіїв одразу зустрічають маленькі придорожні цвинтарі. Серед прапорів над могилами захисників України є і чорно-червоні — кольори Української Повстанської Армії та бандерівської фракції ОУН. Для українців це символ боротьби за незалежність. Для Польщі — нагадування про масові вбивства мирних поляків у роки Другої світової.
Напруга між двома державами різко загострилась. Президент Польщі Кароль Наврацький відкликав найвищу польську нагороду — орден Білого орла — у Володимира Зеленського. Привід: Київ назвав військовий підрозділ на честь УПА, а Зеленський взяв участь у жалобній церемонії перепоховання Андрія Мельника — лідера мельниківської фракції ОУН. Глава Офісу президента Кирило Буданов вилетів до Варшави на переговори, але конфлікт не вдалося залагодити. Буданов і міністр закордонних справ Андрій Сибіга заявили, що повернуть польські нагороди.
Визвольна боротьба і її тіньовий бік
Андреас Умланд з Європейського інституту політики в Києві пояснює: «Головною метою УПА було скинути імперське ярмо» — спочатку польське й радянське, пізніше й нацистське. Паралель із сьогоднішнім опором Росії очевидна, тому серед українців існує те, що Умланд називає «культом УПА».
Але прагнення до незалежності і злочини здатні існувати паралельно. Фахівець зі Східної Європи Кай Штруве з Університету Людвіга-Максиміліана в Мюнхені нагадує: після початку німецького вторгнення в СРСР у червні 1941 року місцеві міліції — здебільшого сформовані з підпілля ОУН-Б — самостійно влаштовували «розрахунки» з тими, кого вважали прихильниками радянської влади. Жертвами ставали передусім євреї, але також поляки й українці. «Їх нерідко підбурювали підрозділи СС і поліції, що були присутні на місцях», — зазначає Штруве. Після другої половини 1941 року реальна співпраця між ОУН і нацистами припинилась.
Волинська трагедія: серцевина польської претензії
«Найбільший злочин УПА — масові вбивства польського цивільного населення на Волині влітку 1943 року», — каже Штруве. За різними оцінками, загинуло від 40 до 60 тисяч поляків. В Галичині сталися додаткові масові вбивства — ще близько 20–25 тисяч жертв. Метою, за словами Штруве, було «сіяти жах і примусити польське населення залишити змішані українсько-польські території».
Саме тому міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш сказав: «Для польського народу УПА — насамперед символ злочинів, скоєних проти беззахисних мирних жителів». Прем'єр Дональд Туск охарактеризував ситуацію як «образу нашої історичної чутливості».
Бандера у Заксенгаузені, Мельник у Люксембурзі
Львів — єдине місто в Україні з великим пам'ятником Степану Бандері. Штруве зазначає: серед задокументованих висловлювань Бандери антисемітських не зафіксовано. Нацисти заарештували його одразу після того, як ОУН-Б у червні 1941 року проголосила у Львові незалежну Україну — для Третього рейху це було неприйнятно. Бандера опинився у Заксенгаузені як «почесний в'язень», на діяльність УПА практично не впливав. У 1959 році його застрелив радянський КДБ. Двох братів Бандери нацисти вбили в Освенцімі 1942 року.
Участь Зеленського у перепохованні Андрія Мельника Умланд вважає помилкою: «Я б сказав президенту — не варто торкатися цієї теми й відмовитися від "політики пам'яті" такого ґатунку».
Кремль підхоплює нарратив
Москва активно використовує ці суперечки і зводить усю діяльність ОУН і УПА виключно до нацистської колаборації — щоб обґрунтувати міф про «нацистський характер» сучасної України і виправдати власну загарбницьку війну. Фактичної картини — з масштабними злочинами проти самих українців і кінцевим розривом з нацистами — в Москві чути не хочуть.
Штруве при цьому категоричний: «Зараз жодної впливової правоекстремістської політичної сили в Україні не існує». Маргінальні групи є, серед них — ті, хто влаштовував марші на вшанування дивізії СС «Галичина» у Львові та Києві. Ці марші засуджували і представники партії Зеленського «Слуга народу».
Союзники попри кризу
З початку повномасштабного вторгнення Польща прийняла близько мільйона українських біженців і передала Україні суттєву кількість зброї та фінансову підтримку. Наврацький підкреслив: «Це рішення не спрямоване проти українського народу і нічого не змінює в нашому стратегічному курсі. Польща підтримувала Україну і продовжує це робити».
Умланд вважає, що головним «підпалювачем» конфлікту є Наврацький, а не системна польська позиція. Але без чіткого сигналу від Києва — що злочини УПА визнані і що «політика пам'яті» не буде провокувати союзників — тривалого примирення досягти важко.