Гамбург солідарний з Україною: четверта річниця вторгнення і дебати про Петербург
До четвертої річниці повномасштабного російського вторгнення переважна більшість депутатів Гамбурзького бюргерства підтвердила безумовну підтримку України. Представники СДПН, «Зелених», ХДС і Лівих засудили агресивну російську війну як таку, що суперечить міжнародному праву, та зажадали виведення військ з української території.
Депутатка від СДПН Ізабелла Вертес-Шюттер нагадала, що солідарність з Україною не вичерпується постачанням зброї. Гамбург уклав Міський пакт солідарності та майбутнього — угоду між бургомістром Петером Ченчером і київським мером Віталієм Кличком, підписану незабаром після початку вторгнення. З того часу майже 40 000 українських біженців знайшли притулок у місті.
Головна дискусія розгорнулася навколо міського побратимства Гамбурга з Санкт-Петербургом, призупиненого у 2022 році. Голова фракції ХДС Денніс Теринг закликав остаточно розірвати ці відносини: «Санкт-Петербург більше не може бути містом-побратимом — натомість ним має стати Київ». Поки Росія веде гібридну війну проти Німеччини, жодне партнерство з російськими містами неприйнятне, наголосив він.
Опоненти в парламенті — від «Зелених» і СДПН — назвали цю ідею «символічною політикою» без реального ефекту. Співголова фракції «Зелених» Міхаель Ґвосдз застеріг: остаточний розрив стане поганим сигналом для тих, хто досі бореться за демократичну Росію зсередини. Голова фракції СДПН Дірк Кіншерф додав, що знищення будь-яких мостів послаблює контакти з громадянським суспільством і режимокритичними групами. Ліві й АдН також відхилили пропозицію ХДС.
Фракція АдН виступила проти самої підтримки України, стверджуючи, що постачання зброї не наблизило ні до поразки Росії, ні до миру. Водночас представник Лівих Давід Штооп наголосив на обов'язку міста забезпечити належну інтеграцію українських біженців і висловив занепокоєння планами скорочення допомоги.
Сенатор у справах внутрішньої безпеки Анді Ґроте порівняв можливі поступки Путіну з британською політикою умиротворення нацистської Німеччини після 1933 року. «Це не може бути той історичний приклад, якому ми хочемо наслідувати», — заявив він. Позицію більшості бюргерства він підсумував лаконічно: «Ми віримо у вільну та суверенну Україну в сильній Європі».
Джерело: Stern