У Києві тривають протести через кадрові перестановки президента. Особливо звільнення популярного міністра оборони Федорова викликало хвилю критики. Політолог Фесенко переконаний: він спостерігає народження нової опозиції проти Зеленського.

ntv.de: Пане Фесенко, за останні тижні Україна пережила найбільшу політичну кризу за час президентства Зеленського. Вона розпочалася з урядових перестановок, сенс яких досі незрозумілий багатьом у Києві — тим більше що прем'єра замінили подібним, хаотичним, способом іще рік тому. Як ви пояснюєте це з певної часової відстані?

Фесенко: Це в природі політичного стилю Зеленського — постійно змінювати кадри. Останній уряд пропрацював лише рік. Раніше можна було говорити, що кабінет Дениса Шмигаля з 2020 року протримався п'ять років. Рекорд — але лише на папері. Бо з усього складу, окрім самого Шмигаля, весь цей час незмінним лишався тільки один міністр: Михайло Федоров, якого тепер звільнили з посади міністра оборони.

Чому зараз і чому Корецький?

ntv.de: Які ще причини ви бачите?

Фесенко: Як і в 2025 році, довелося шукати нового посла в США. Цю посаду запропонували колишній прем'єрці Юлії Свириденко. Але понад це — важливі передусім два моменти.

Новий прем'єр-міністр Сергій Корецький раніше очолював державний «Нафтогаз». Саме це й переконало Зеленського: тепер він отримав завдання підготувати країну до надзвичайно важкої зими. На відміну від Свириденко, яка добре адмініструвала, але рідко виявляла ініціативу, від нього чекають більшого. Особливо цінується досвід в енергетиці на тлі безперервних російських ударів.

До того ж справа не зводилась лише до Федорова і Міноборони. За цей час замінили більшість уряду. Але вирішення конфлікту між Федоровим і армійським керівництвом виявилося тут окремою й дуже серйозною темою.

Зеленський прорахувався двічі

ntv.de: Як ви оцінюєте рішення звільнити 35-річного Федорова лише через шість місяців?

Фесенко: Зеленський прорахувався двічі. По-перше, він не очікував, що люди справді вийдуть на вулиці. Вони не завжди точно знали, за що саме Федоров відповідає, і частково приписували йому заслуги реформ, до яких він мав мало стосунку. Але для частини українців він уособлював надію на перелом у війні. По-друге, президент, очевидно, думав, що Федоров просто перейде на іншу посаду. Але той не хотів нічого, крім посади міністра оборони.

Схоже, Зеленський не до кінця розумів, що, призначаючи Федорова, він свідомо ставить реформатора на чолі найважливішого відомства країни. Конфлікти з армійським керівництвом були практично неминучі. Певне тертя між Міноборони і Генеральним штабом існує завжди. Система стримувань між формально цивільним міністерством і військовими — штука потрібна. Але призначення Федорова, який мав власний «план війни» і тим самим автоматично заходив у компетенції Генштабу, було особливо ризикованим. Якщо вже свідомо обираєш таку людину — треба йти до кінця. Але це не та логіка, якою керується Зеленський.

Кадровий резерв не безмежний

ntv.de: Україна за дванадцять місяців втратила двох відносно сильних міністрів оборони. Чи може Зеленський собі це дозволити?

Фесенко: Це одна з найбільших проблем у всій цій ситуації. Мова про бюрократичного велетня з колосальним бюджетом. Як правило, міністру та його команді потрібно п'ять-шість місяців лише, щоб увійти в курс справ. Ось де системна вада кадрової політики Зеленського. Хай то Шмигаль, Федоров чи Свириденко — здібних людей відправляють за двері з причин, які часто хаотичні й далеко не завжди стратегічні, а черги з топ-менеджерів на ці посади немає. Кадровий резерв президента аж ніяк не безмежний.

Конфлікт із Сирським і лобі зброярів

ntv.de: Які конкретні причини призвели до відставки Федорова і як оцінювати його роботу в міністерстві?

Фесенко: Особистий конфлікт між Федоровим і колишнім головнокомандувачем Олександром Сирським зайшов надто далеко. Це частково коштувало посади і самому Сирському — попри те що ще недавно він мав повну підтримку президента. Під час реформи системи закупівель армії виробники зброї згуртувалися проти Федорова, лобіювали і виставляли його в поганому світлі перед президентом. Об'єктивну й прозору систему вони категорично відкинули. Хоча й у Генштабу були свої законні аргументи: схема, яку вибудував Федоров, справді не завжди відповідала реаліям війни. Його бачення реформи контрактної системи і мобілізації мало об'єктивні прогалини. Та й команда, яку він привів у міністерство, явно поступалася йому. І все ж загалом він беззаперечно заслуговував на шанс довести свої ідеї до результату.

Прецедент вулиці

ntv.de: Наступник Сирського Драпатий — це виразна вимога протестувальників. Хіба це не небезпечно?

Фесенко: Це вже прецедент. Зеленський обрав Драпатого, бо той має стратегічне бачення, потрібне для цієї ролі, і попри відносно молодий вік має реальний досвід — зокрема як колишній командувач Сухопутних військ. Це друга за значущістю посада в армії, яку до призначення головнокомандувачем обіймав і сам Сирський. Поки що Драпатий цілком популярний і, що важливіше, поважаний у військах. Але ніхто не гарантує, що за шість місяців думки не повернуться в зовсім інший бік.

Нова опозиція після війни

ntv.de: Минулої п'ятниці протести продовжилися масовим маршем центром Києва. Які довгострокові висновки можна з цього зробити і що чекає на Федорова особисто?

Фесенко: Федоров загалом підтримав вуличні акції, але в опозицію до Зеленського йти не хоче — тому й сам на демонстраціях не з'являється. Деяких це навіть розчарувало. Але посеред війни з Росією така позиція — державницька. Хоча він сам волів би обходити стороною велику політику, після війни вона, схоже, прийде до нього сама. Масштаб зростання його рейтингів — окремий показник.

Те, як розвиватимуться протести, — справді цікаве питання. Не думаю, що вони матимуть негайні політичні наслідки, і цілком можливо, що шляхи демонстрантів і Федорова зрештою розійдуться. Але в мене стійке відчуття, що я спостерігаю народження нової опозиції — тієї, що заявить про себе після війни.

Чи послабив Зеленський свої позиції?

ntv.de: Наскільки ця криза послабила позиції Зеленського?

Фесенко: Послабив — це точно. Але загалом такі кризи відходять на другий план разом із розвитком подій на фронті. Цинічно кажучи, президенту це на руку. Восени ми побачимо ескалацію, а зима буде надзвичайно важкою. Люди будуть зайняті зовсім іншим. Але саме це ще сильніше тисне на нового прем'єр-міністра Сергія Корецького.