Президент Зеленський відправив Михайла Федорова у відставку з посади міністра оборони. Реформатор пробув на ній лише шість місяців — встиг розбудувати систему малої ППО на основі дронів і запустити аналітичні закупівлі, але так і не знайшов спільної мови з командувачем Олександром Сирським.
Ризикований крок із передбачуваним кінцем
Коли в січні Зеленський призначив Федорова на чолі Міністерства оборони, київські спостерігачі розцінили це як логічний, але ризикований крок. 35-річний чиновник, який із 2019 року керував цифровою виборчою кампанією майбутнього президента, а потім — Міністерством цифрової трансформації, до переходу в оборонне відомство вже займався українською дроновою програмою. Федоров — єдиний міністр доби Зеленського, який безперервно перебував у Кабміні з 2019 року.
Питання лунало з перших днів: чи варто під час війни довіряти найважливіше міністерство настільки молодому реформатору? В умовах активних бойових дій Міноборони фактично є постачальником послуг для армії. Посаду міністра в Україні має обіймати цивільний — щоб зберігати баланс між урядом і військовими. Федоров цій вимозі відповідав.
Конфлікт, який тлів від першого дня
Федоров прийшов із власним воєнним планом і підтримкою в армії. Але з Сирським та начальником Генштабу Андрієм Гнатовим стосунки не склалися. У внутрішніх колах не було секретом: міністр хотів їх замінити — що він сам підтвердив на прес-конференції після відставки. Зеленський, який особисто довіряє Сирському, на це не пішов.
«Замість того щоб думати, як асиметрично виграти цю війну, він думав, як розколоти країну», — заявив Федоров про командувача. За його словами, Сирський фактично саботував роботу міністерства і поставив президентові ультиматум: або я, або міністр.
Конфлікт між Міноборони та армійським керівництвом тлів від першого дня й останніми місяцями виходив на поверхню дедалі відкритіше. Серед додаткових причин відставки — спроба Федорова запровадити прозорі закупівлі через аналіз потреб на основі даних, що викликало незадоволення у частини гравців ринку дронів.
Здобутки та критика
До незаперечних результатів Федорова на посаді належать система «малої ППО» з дронів, здатних перехоплювати російські далекобійні БПЛА з мінімальними витратами, аналітичні закупівлі та загальний технологічний прогрес у повітряній війні — що серйозно тисне на Росію, зокрема в Криму.
Водночас і власний стиль роботи міністра зазнавав критики. Навіть в армійських колах, які загалом підтримували Федорова, його спробу замінити Сирського та Гнатова сприйняли без розуміння. Ідеї щодо реформи мобілізації за лаштунками називали «беззмістовними» і фінансово нежиттєздатними.
«Неймовірно, — написав військовий аналітик Ґустав Ґрессель у X. — Саме так програють війни». Це, мабуть, перебільшення — але факт залишається: Федоров пробув на посаді лише пів року. Його попередник Денис Шмигаль обіймав Міноборони приблизно стільки ж, перш ніж перейшов до Міністерства енергетики.
Хто далі: Клименко
У Києві первісний намір Зеленського призначити новим міністром колишнього голову МВС Ігора Клименка зустрів стримане сприйняття. Клименка публічно підтримало командування корпусів «Азов» та «Хартія» — підрозділів Національної гвардії, вплив яких в Україні відчутний. Але ідея, що таке призначення вирішить конфлікт між Міноборони та Генштабом, виглядає надто оптимістично: стосунки Клименка із Сирським теж, за наявними даними, непрості. Уся його кар'єра пройшла в поліції — а між поліцією та армією в Україні давнє суперництво.
Відставка, що може змінити рейтинги
Федоров і без того входив до найпопулярніших міністрів доби Зеленського. Відставка з іміджем загальмованого реформатора може різко підняти його рейтинги. У кількох містах люди вийшли на вулиці висловити незгоду з рішенням президента.
У Москві речник Кремля Дмитро Пєсков заявив, що Росії байдуже, хто є міністром оборони України. Але те, як відбулась ця відставка, у Кремлі спостерігали з задоволенням.
