Архіви під вогнем: Україна бореться за збереження культурної пам'яті
«Ми живемо й працюємо в ненормальних умовах», — каже Анатолій Хромов, 40-річний керівник Державної архівної служби України. Постійні бомбардування, атаки дронів, зимовий холод і відключення електроенергії стали буденністю для нього і його команди. Проте посеред цього хаосу вони продовжують виконувати свою місію — рятувати архівну спадщину країни.
Від початку повномасштабної війни 200 000 архівних папок було знищено або вкрадено російськими військами. За словами Хромова, це не випадковість — знищення культурної пам'яті є частиною воєнної стратегії Росії. «Це воєнні злочини», — наголошує він. В одному з архівів солдати використовували історичні документи як туалетний папір. Окрім навмисного нищення, колекціям загрожують вологість і погодні умови.
Головний інструмент порятунку — масштабне оцифрування. Загальний фонд налічує близько 100 мільйонів архівних папок: документи, мікрофільми, аудіовізуальні матеріали та історичні свідчення, що сягають XII століття. Лише торік було оцифровано 53 мільйони папок. «Папка може містити один документ, а може — тисячу чи й більше», — пояснює Хромов.
У цій роботі українським архівістам допомагають Аролзенські архіви (Arolsen Archives) з Бад-Аролзена в Північному Гессені — міжнародний центр документації жертв і вцілілих нацистської доби, найбільший у світі за своїм профілем. Співробітниця архіву Ганна Легун регулярно їздить в Київ, щоб допомагати з оцифруванням. «Кількість бомбардувань і атак дронів суттєво зросла», — каже вона. За її спостереженнями, інтерес до війни в Німеччині помітно спадає, тоді як в Україні ситуація лише погіршується.
«Зберігати архівні колекції — це велика соціальна та політична відповідальність», — підкреслює Хромов. Українці хочуть знати своє коріння, свою ідентичність. Без архівів зникне й пам'ять про людей. «Ми готуємося до тривалої війни, — каже він. — Але я продовжуватиму боротися за збереження архівів. Архіви — це основа знань».
Джерело: Stern