Листи крізь війну: письменниці України та Сирії знаходять спільну мову
Географічно вони розділені, але поєднані досвідом конфлікту. Проєкт «Weiterschreiben.jetzt» зводить разом письменниць із різних зон бойових дій — через листування, де думки перетинають кордони і часові пласти.
«Можливо, ти теж думаєш про те, яким було б твоє життя, якби у твоїй країні не почалась війна», — пише Бараа Алтрн із Сирії до Оксани Стьоміної з України. Та відповідає: «Я дивлюся на себе у дзеркало і бачу сліди, які війна залишила на моєму обличчі».
Поетеса Оксана Стьоміна родом із Маріуполя — міста, яке Росія значно зруйнувала і тримає під окупацією з травня 2022 року. У листі вона пише, що дуже скучає за рідним містом: «Окупанти ніколи не полюблять його так, як я. Адже я мрію запросити тебе туди».
До четвертої річниці повномасштабного вторгнення листування між двома авторками було опубліковане на сайті «Weiterschreiben.jetzt» — одне з двох наявних листувань між українськими та сирійськими письменницями.
«Цікаво, як завдяки цій відстані виникає певна близькість і зрештою — краще порозуміння», — каже есеїстка, перекладачка і видавчиня Катерина Міщенко, яка куратувала листи. Вона свідомо обрала авторок, що залишались у своїх країнах — і не виїхали. «Завдяки цьому ми отримуємо певний вид зв'язку і спілкування».
«Weiterschreiben.jetzt» — це мережа письменниць і письменників із зон воєнних конфліктів і криз, що діє з 2017 року. Нині до неї належать понад 150 авторів, перекладачів, фотографів і музикантів із 19 країн. Публікації охоплюють тексти, журнали, подкасти та книги. Мережа неодноразово відзначалась нагородами, зокрема Німецькою премією підтримки культури.
Бараа Алтрн пише, що завжди хотіла стати журналісткою, але сирійський уряд визначав доступні спеціальності через середній бал. Тому вона стала адвокаткою — у роботі, до якої не почувається покликаною. У часи диктатури вона знову і знову поверталась до одного й того самого кафе, де «чинила опір приниженню, гнобленню та смерті».
Оксана Стьоміна у відповідь пише, що може назвати понад 50 імен дітей, які загинули лише за два місяці облоги Маріуполя, — і наводить кілька з них, розповідаючи про кожну дитину.
Для Катерини Міщенко важлива й інша наступність: постійний вплив Росії в регіоні. Тривалий час Путін підтримував сирійський режим Башара аль-Асада. Листування вона розуміє як зв'язок між двома часовими пластами: війна в Сирії скінчилась, тоді як руйнування в Україні тривають.
Джерело: Tagesschau